Прояви метаболічного синдрому та імунологічний фенотип лимфоцитів у хворих з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукЗахист відбудеться 24.04.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.558.01 з ендокринології в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ендокринології та обміну речовин ім. Дисертацію присвячено вивченню вираження проявів метаболічного синдрому та імунологічного фенотипу лімфоцитів у хворих на ожиріння та цукровий діабет 2 типу. Обстежено 104 особи - 24 хворих на цукровий діабет та ожиріння, 18 пацієнтів з діабетом та нормальною масою тіла, 31 особу з ожирінням, але без діабету і 31 особу без діабету з нормальною масою тіла. Знайдені особливості ліпідного обміну, які проявляються вірогідним підвищенням вмісту тригліцеридів крові у хворих на ожиріння, як у тих, що хворіють на цукровий діабет, та і у осіб без діабету.Частка інсулінонезалежного ЦД (2 типу) серед всіх типів цього захворювання становить 85-90%, при цьому в останні роки спостерігається чітка тенденція до зростання чисельності осіб, які страждають на діабет, що дозволило говорити про “глобальну епідемію ЦД” (Zimmet P. et al., 1997). Висловлювались припущення щодо ролі різних чинників в етіопатогенезі ЦД 2 типу і метаболічного синдрому, таких як генетична схильність, зміна чутливості тканин до інсуліну, внутрішньоутробна гіпотрофія плоду, дисфункція системи ендотелію (Haffner S.M.,1992; Reaven G.M., 1995; Judkin J.S., 1995). Однак, наявні дані носять фрагментарний та суперечливий характер, тобто роль імунологічних порушень в формуванні ЦД 2 типу і метаболічного синдрому у осіб з різною масою тіла залишається недостатньо вивченою. Мета дослідження: Охарактеризувати вираження проявів метаболічного синдрому і імунологічного фенотипу лімфоцитів у хворих на ожиріння та ЦД 2 типу. Визначити вміст інсуліну в сироватці крові та чутливість тканин до інсуліну у хворих на ЦД 2 типу з різною масою тіла і у осіб з ожирінням.Було обстежено 104 особи, які були розподілені на наступні групи: 24 хворих на ЦД 2 типу з супутнім ожирінням, 18 хворих на ЦД 2 типу без ожиріння і 62 особи, що не мали діабету, серед яких була 31 особа з ожирінням і 31 особа з нормальною масою тіла. Відношення обхватів живота і стегон в групі хворих на ЦД з ожирінням складало 0,97±0,02, у осіб з ожирінням без ЦД - 0,94±0,01, а в обох групах осіб без ожиріння цей показник дорівнював 0,85±0,02 (р<0,05 при порівнянні між особами з ожирінням і без нього). При цьому було встановлено, що частота АГ значно вища у осіб з ожирінням - як у тих, що хворіють на ЦД (100%), так і у тих, що не хворіють на діабет (94%), в той час як серед людей з нормальною масою тіла АГ відмічалась у 50% пацієнтів з діабетом і у 20% осіб з нормальною масою тіла. Оцінка чутливості тканин до дії інсуліну проводилась за допомогою методу НОМА; величина показника інсулінової чутливості склала 28,5±5,29 у пацієнтів з ЦД і супутнім ожирінням, 10,7±1,18 у пацієнтів з діабетом без ожиріння, 33,1±4,87 у осіб з ожирінням без діабету і 16,8±1,37 у осіб без діабету і без ожиріння (рис. Аналіз стану інсулінової чутливості тканин шляхом зіставлення вмісту тригліцеридів в плазмі крові і ІМТ дав значення розрахункового індексу інсулінової чутливості 5,03±0,22 у хворих на ЦД з супутнім ожирінням, 7,7±0,23 у осіб з діабетом і нормальною масою тіла, 5,09±0,20 у осіб з ожирінням без ЦД і 7,7±0,11 у осіб контрольної групи без ожиріння, р<0,05 при порівнянні показників у осіб з нормальною і підвищеною масою тіла, як в групі хворих на діабет, так і у осіб без діабету.Ожиріння призводить до помітного зниження показників чутливості тканин до дії інсуліну у осіб, як хворих, так і не хворих на цукровий діабет 2 типу, і свідчить про наявність у цієї категорії пацієнтів інсулінорезистентності. Підвищення вмісту тригліцеридів у плазмі крові являє собою основний маркер дисліпопротеїдемії, що виявляється в осіб з надлишковою масою тіла, як тих, що хворіють, так і тих, що не хворіють на цукровий діабет 2 типу. У хворих на інсулінонезалежний цукровий діабет відмічаються зрушення імунологічного фенотипу лімфоцитів, які проявляються зростанням кількості лімфоцитів субпопуляцій CD3 і CD4 , а також великих грануловмістних лімфоцитів у периферичній крові у порівнянні з аналогічними показниками у пацієнтів з діабетом, що мають нормальну масу тіла. У хворих на цукровий діабет 2 типу у порівнянні з особами, що не хворіють на діабет, відмічається значне підвищення абсолютної кількості великих грануловмістних лімфоцитів в крові та порушення їх ультраструктури, більш виражене у хворих з ожирінням, при незміненому вмісту СД56 клітин.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ