Дитяча агресивність та вікові особливості її прояву. Причини виникнення, психологічні особливості та шляхи усунення агресії в період кризи трьох років, в молодшому дошкільному та в підлітковому віці. Наявність стимулів, що полегшують розрядку агресії.
Слово агресія походить від латинського “aggredi”, що означає “нападати”. Під агресією стали розуміти вороже поводження у відношенні оточуючих людей. Агресія відноситься до: Уродженим спонуканням і задаткам; Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області субєкт - субєктних відносин. Сама по собі агресивність не робить субєкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий звязок між агресивністю й агресією не є твердим, а, з іншої сторони, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і не схвалювані форми.У людині існує два найбільш могутні інстинкти: сексуальний (лібідо) і інстинкт потягу до смерті (танатос). Він затверджував, що вся людська поведінка є результатом складної взаємодії цих інстинктів, і між ними існує постійна напруга. Через те, що існує гострий конфлікт між збереженням життя (еросом) і її руйнуванням (танатосом), інші механізми (зсув) служать меті направляти енергію танатоса зовні, у напрямку від “Я”.Нове звучання ця тема одержала завдяки роботам К.Лоренца, що дотримував еволюційного підходу до агресії, що було схоже з позицією З.Фрейда. Тим менший стимул потрібний для того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивне поводження може виплеснутися спонтанно. Основні положення цієї теорії звучать так: Фрустрація завжди приводить до агресії в якій-небудь формі. На відміну від інших, ця теорія говорить, що агресія являє собою засвоєне поводження в процесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальне підкріплення. Агресія провокується: Впливом шаблонів (наприклад, порушення, увага) Неприйнятним звертанням (наприклад, нападки, фрустрація) Спонукальними мотивами (наприклад, гроші, замилування) Інструкціями (наприклад, накази) Ексцентричними переконаннями (наприклад, параноідальними переконаннями)Агресивні дії в дитини можна спостерігати вже із самого раннього дитинства. Якщо батьки і вихователі відносяться нетерпимо до будь-яких проявів відкритої агресії, то в результаті можуть формуватися символічні форми агресивності, такі як ниття, фиркання, упертість, неслухняність і інші види опору, а також прояву непрямої агресії. Суть його в тім, що дитина не насмілюється в цьому віці відкрито виливати свою злість на матір і переносить гнів і агресивність на інший, більш необразливий обєкт. Дитина не може узяти верх над матірю з батьком насамперед тому, що вони дорослі і мають реальний авторитет. У кризі трьох років відбувається те, що називають роздвоєнням: тут можуть бути конфлікти, дитина може лаяти матір, іграшки, запропоновані в невідповідний момент, вона може їх розламати зі злістю, відбувається зміна афективно-вольової сфери, що вказує на зрослу самостійність і активність дитини.Говорячи про відносини “батько-дитина”, ми говоримо про взаємовідносини між ними і про положення, що займає дитина в родині. Якщо у дитини (незалежно від того, до якої вікової групи вона належить) погані відносини з одним або обома батьками, якщо дитина почуває, що її вважають нікуди не придатною, або не відчуває батьківської підтримки, вона, можливо, виявиться залученою у злочинну діяльність, буде ополчатися на інших дітей, однолітки будуть відзиватися про неї як про агресивну дитину, вона буде поводитися агресивно стосовно батьків. Шефер зясував, що відносини батьків до своєї дитини можна описати двома парами важливих ознак: неприйняття - розташування; В.І.Гарбузов виділив три типи негативних відносин батьків до дитини: Тип А - відкидання (неприйняття дитини, демонстрація недоброзичливого відношення) Другий тип (гіперсоціалізація), начебто б надає дитині зразок для розвитку і спрямований на формування сильної, вольової особистості, але все-таки приводить до негативних результатів - озлобленості, прагненню робити заборонне “нишком” та інше.Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області субєкт - субєктних відносин.У фізіологічному плані границі підліткового віку приблизно збігаються з навчанням дітей у 5-8 класах середньої школи й охоплює вік від 11-12 до 14-16 років. Особливе положення підліткового періоду в циклі розвитку відбито в інших його назвах: "перехідний", "важкий", "критичний" у них зафіксована складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці, повязаних з переходом від однієї епохи життя до іншої. Підлітковий комплекс включає: - чутливість до оцінки сторонніх щодо своєї зовнішності, здатності, умінні сполучитися з крайньою самовпевненістю і безапеляційними судженнями у відношенні навколишніх; уважність часом вживається з разючою черствістю, хвороблива соромязливість з розвязністю, бажанням бути визнаною й оціненою іншими - з показною незалежністю, боротьба з авторитетами, загальноприйнятими правилами і розповсюдженими ідеалами - з обожнюванням випадкових кумирів, а почуттєве фантазування із сухим мудруванням. Характерною рисою цього віку є допитливість
План
ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
ВСТУП4
1. ТЕОРІЇ ВИНИКНЕННЯ АГРЕСІЇ
1.1 Теорія потягу (психоаналітичний підхід)
1.2 Екологічний підхід
1.3 Фрустраційна теорія (гомеостатична модель)
1.4 Теорія соціального навчання (біхевіористична модель)
2. ПРОЯВ АГРЕСІЇ В КРИЗОВІ ПЕРІОДИ
2.1 Дитяча агресивність. Вікові особливості прояву дитячої агресивності5
2.2 Причини виникнення та шляхи усунення агресії в період кризи трьох років
2.3 Причини виникнення та шляхи усунення агресії в молодшому дошкільному віці
2.4 Причини виникнення та шляхи усунення агресії в підлітковому віці
2.4.1 Психологічні особливості підліткового віку
2.4.2 Дослідження стану агресії в підлітковому віці
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
