Основні етапи становлення провини у цивільних правовідносинах. Поняття і форми провини, умови відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій. Законні підстави цивільно-правової відповідальності за скоєння злочину.
Міністерство освіти і науки Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет ім. Виконала: студентка групи ПР-25Відповідальність в цивільному праві визнається як правопорушення, що виникає у звязку з порушенням обовязку, встановленим законом або договором, що має змістом покладення на особу, винну у скоєнні цивільного правопорушення, негативних майнових наслідків її діяння. Існує також фактична підстава цивільно-правової відповідальності - це склад цивільного правопорушення.Історія еволюції поняття вини нараховує кілька десятків сторіч. Протягом багатьох десятиліть панівною в радянському цивільному праві була концепція вини як психічного ставлення порушника до своїх протиправних дій та їх шкідливих наслідків у формі умислу або необережності, майже одночасно викладена корифеями радянської цивілістики Г. К. Зазначена концепція, яка отримала назву "субєктивна концепція вини" має коріння у вихідних положеннях кримінального права та була визнана універсальною загальнотеоретичною категорією, прийнятою для всіх галузей права.[5] Напри кінці 90-х років XX ст. на сторінках юридичної літератури зявилася критика субєктивної концепції вини, найбільш вдало сформульована проф.Сукупність умов, які необхідні для настання цивільно-правової відповідальності, називають складом цивільного правопорушення. За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності таких умов (підстав): - протиправність; Залежно від того, чи бажав правопорушник настання протиправних наслідків, розвязується питання щодо поділу вини на дві форми: умисну чи необережну.[1] Під простою (легкою) необережністю розуміють таке ставлення особи до своєї поведінки, коли вона не передбачала і не бажала тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи Із" конкретних обставин, обєктивно могла і зобовязана була їх передбачити.Цивільно-правова відповідальність - це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обовязків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які спрямовані на відновлення порушених прав та полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.[2] 614 ЦК, можна дійти висновку, що без застережень таке визначення вини може бути застосоване тільки до договірних зобовязань, оскільки тільки у договірних відносинах зобовязання існує до моменту притягнення особи до відповідальності, а отже, можна вести мову про його неналежне виконання. Якщо ж вести мову про деліктні правовідносини, варто повернутися до субєктивного розуміння вини та визначити її таким чином: Провина - це психічне ставлення заподіювача шкоди до своєї протиправної поведінки та її негативних наслідків у формі умислу та необережності. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на розмір відшкодування.[3]Проблема вини як умови цивільно-правової відповідальності досліджується у науці з двох позицій: теорії спричинення (відповідальність виникає за сам факт заподіяння шкоди протиправною поведінкою особи) і теорії відповідальності за вину. 614 ЦК особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма регулює відповідальність за порушення субєктивних прав, які складають зміст зобовязальних правовідносин, але провина є необхідною умовою будь-якого виду цивільно-правової відповідальності, зокрема, відповідальності за порушення абсолютних речових та особистих немайнових прав. Виходячи з компенсаційного характеру відповідальності у цивільному праві, форма вини особи (умисел або необережність та їх види), за загальним правилом, не впливають на розмір відповідальності. По-перше, у цивільному праві, як приватному, на відміну від публічних галузей права, міри відповідальності впливають не на особу (особистість) правопорушника, тим самим визначаючи його суспільну небезпечність, а на його майнову сферу.Цивільний кодекс України дещо відходить від класичного поняття вини, властивого радянському цивільному праву та кримінальному праву, відповідно до якого виною визнається субєктивне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та негативних наслідків. Цивілістичне поняття вини стало більш обєктивізованим, хоча певні субєктивні моменти (залежність заходів від особи) збереглися. Розмежування вини в цивільному праві на форми має практичне значення, оскільки хоча форма вини і не впливає на розмір відповідальності, відсутність вини відповідної форми може бути підставою для звільнення особи від відповідальності. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на її розмір.
План
Зміст провина цивільний правовий злочин
Вступ
1. Історія становлення вини у цивільному праві
2. Поняття вини та її форми
3. Провина як умова відшкодування заподіяної шкоди
4. Проблема вини у цивільному праві
Висновок
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
