Провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукСпеціальність: 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Бойко Володимир Петрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри кримінального процесу і криміналістики. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Стахівський Сергій Миколайович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального процесу; кандидат юридичних наук Омельяненко Галина Миколаївна, Київський міжнародний університет, юридичний інститут, професор кафедри кримінального права і процесу.Одним з дієвих шляхів реформування провадження у справах неповнолітніх, у справах про застосування примусових заходів виховного характеру є узгодження відповідних норм законодавства України з міжнародно-правовими документами, зокрема, Конвенцією ООН про права дитини (1989 р.), Мінімальними стандартними правилами ООН, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінськими правилами) (1985 р.) та іншими. Порівняльний аналіз засвідчує, що законодавство України, що регулює провадження у справах про злочини неповнолітніх, про застосування примусових заходів виховного характеру у ряді випадків не відповідає положенням міжнародно-правових актів, потребує узгодження з ними, містить ряд недоліків (колізій, прогалин), які негативно позначаються на правозастосовчій практиці. Це стосується провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, до неповнолітніх, які вчинили злочини, що направляються до суду з мотивованою постановою слідчого (прокурора), а також з обвинувальним висновком. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань: 1) зясувати сутність інституту застосування примусових заходів виховного характеру, тенденції його розвитку, правову природу провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру; 2) зясувати сутність підстав, умов для прийняття рішення про застосування примусових заходів виховного характеру; 3) вирішити теоретичні і практичні проблеми, що стосуються провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру у окремих категоріях справ, на різних стадіях процесу; 4) узагальнити слідчу і судову практику у справах про застосування примусових заходів виховного характеру, визначити в ній тенденції; 5) сформулювати пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства України, в тому числі щодо усунення прогалин, колізій у правовому регулюванні провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру, узгодження законодавства України з відповідними положеннями міжнародно-правових актів. Для досягнення поставленої в дисертації мети було використано систему загальнонаукових та спеціально-наукових методів наукового дослідження: діалектичний метод (використовувався при дослідженні суспільних відносин, повязаних із застосуванням примусових заходів виховного характеру, при виявленні тенденцій розвитку цих відносин з метою відображення їх в законодавстві та врахування у правозастосовчій практиці), методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, аналогії (застосовувались при визначенні сутності інституту застосування примусових заходів виховного характеру, зясуванні правової природи провадження у окремих категоріях справ по застосування примусових заходів виховного характеру, при визначенні сутності підстав для прийняття рішень про застосування примусових заходів виховного характеру, при логічному аналізі правових норм з метою виявлення прогалин, колізій у правовому регулюванні цього виду провадження), історико-правовий метод (використовувався під час дослідження становлення та розвитку інституту застосування примусових заходів виховного характеру), порівняльно-правовий метод (використовувався для вивчення та порівняльного аналізу законодавства України та інших країн, положень міжнародно-правових актів з метою використання позитивного досвіду зарубіжних країн, а також узгодження законодавства України з відповідними положеннями міжнародно-правових актів), метод статистичного аналізу (використовувався при узагальненні емпіричних даних, отриманих в результаті вивчення слідчої, судової практики у справах про застосування примусових заходів виховного характеру).Обґрунтовується висновок про те, що провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, має всі ознаки особливого провадження, виходячи з предмету і завдань цього виду провадження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ