Провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх - Курсовая работа

Серед загальних заходів профілактики важливе місце належить процесуальній діяльності органів розслідування, прокуратури і суду, що здійснюють провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх. Крім того, необхідно одержати з органів міліції у справах неповнолітніх і служби у справах неповнолітніх (судових вихователів) довідки про інформацію, що може бути про цього неповнолітнього. 106 КПКУ, орган дізнання має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, а згідно зі ст. 155 КПКУ при вирішенні питання про взяття під варту цей запобіжний захід застосовується до неповнолітнього в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. Даний законопроект має передбачати створення процесу кримінального правосуддя стосовно дітей і підлітків, звинувачених у здійсненні правопорушень, спрямованого на захист прав дітей відповідно до Конституції України і Конвенції ООН про права дитини; визначення мінімального віку кримінальної відповідальності для цієї категорії правопорушників; чітке визначення прав і обовязків членів служб у справах неповнолітніх та співробітників кримінальної міліції у сфері здійснення контролю за поведінкою і організацією виховної роботи з ними; перелік обставин, за яких такі діти й підлітки можуть утримуватися під вартою, та визначення умов їх звільнення з-під варти; виведення справ неповнолітніх з офіційної системи судочинства як центральний елемент нової системи кримінального правосуддя; індивідуальна оцінка вікових і психологічних особливостей особи підлітка й попереднє розслідування як обовязкові елементи нової системи; створення спеціальних правил для суду для дітей і підлітків або створення спеціалізованих судів для неповнолітніх, як це мало місце в нашій історії; розширення заходів кримінального покарання, не повязаних із позбавленням волі, стосовно таких дітей і підлітків; упровадження концепції відновного правосуддя; введення нової служби пробації стосовно цієї категорії правопорушників; забезпечення законного представника за деяких обставин; створення процедур оскарження і перегляду справи, а також системи ефективного контролю за дотриманням законодавства.Останнім часом через нестабільність суспільства й інтенсивних соціальних перетворень посилилися негативні тенденції, що провокують девіантну поведінку, деградацію й саморуйнування особистості. Зокрема у 2004 році в Україні кожна десята викрита у злочині особа - неповнолітній, а загалом неповнолітніми у цей період скоєно 31 тис. злочинів, з яких 67 % належать до тяжких і особливо тяжких. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків одне до одного, до дітей, оточуючих, образливі висловлювання на адресу близьких людей, в тому числі - дітей, биття дітей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, зайнятість батьків власними проблемами, дух цинізму і зажерливості, який властивий сімї, ну і, зрозуміло, пияцтво одного чи обох батьків. Сказане щодо проблем сімї призводить до того, що дитина часто почуває себе у своїй сімї непотрібною, чужою, стає жорстокою, шукає контактів поза родиною і на противагу їй, переносить свій негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих, нерідко тим самим висловлюючи помсту суспільству за своє занедбане дитинство. Таким чином, дослідження проблеми девіантної поведінки підводить нас до висновку про те, що, по-перше, це соціально-гуманітарна проблема, якою повинні займатися соціологи, психологи, юристи, лікарі; по-друге, девіантна поведінка, це серйозна наукова проблема, яку необхідно вирішувати комплексним методом всім наукам; по-третє, девіантна поводження не завжди визначається економічною зрілістю держави і також вимагає свого дослідження з боку соціально-економічної проблематики цього питання.

Зміст

Вступ ....................................................................................................................... 3

1. Особливості провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх ..................................................................................................... 4-5

2. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх ………...…. 6-9

3. Особливості провадження досудового і судового слідства у справах про злочини неповнолітніх: а) досудове слідство ……………………………………….......................... 10-13 б) судове слідство ……………………………………….............................. 14-15

4. Відновне правосуддя стосовно неповнолітніх ………………………… 16-32

Висновки ......................................................................................................... 33-35

Перелік посилань ........................................................................................... 36-37

Список використаної літератури ................................................................. 38-39

Останнім часом через нестабільність суспільства й інтенсивних соціальних перетворень посилилися негативні тенденції, що провокують девіантну поведінку, деградацію й саморуйнування особистості. Нездоровий спосіб життя, розмивання ціннісних орієнтирів є тим фундаментом, на якому продовжують поширюватися алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія. Усе більш широке поширення одержує відступ від загальнолюдських норм моральної поведінки, глибоко спустошується і руйнується духовний світ людини.

Динамізм соціальних процесів, зміни в багатьох сферах громадського життя приводять до збільшення девіації серед такої групи суспільства як підлітки. Аналіз даної проблеми говорить про різке збільшення і подальше зростання підліткового нігілізму, жорстокості, агресії, злочинності. Зокрема у 2004 році в Україні кожна десята викрита у злочині особа - неповнолітній, а загалом неповнолітніми у цей період скоєно 31 тис. злочинів, з яких 67 % належать до тяжких і особливо тяжких.

Сімя - це перша соціальна структура для людини в якій значною мірою проходить її формування як особистості. Психологи вважають, що вже у пять років характер людини сформований принаймні на три чверті, з урахуванням успадкованих моментів. Однак, риси характеру і біологічна спадщина ще не визначають майбутню криміналізацію особи. Дуже важливо, яку систему соціальних цінностей, а на їх фундаменті - і потреб вибудує для себе юний громадянин.

Численні дослідження показують, що у своїй переважній більшості неповнолітні злочинці мали неблагополучну, занедбану сімю. Ця занедбаність на практиці буває досить різноплановою. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків одне до одного, до дітей, оточуючих, образливі висловлювання на адресу близьких людей, в тому числі - дітей, биття дітей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, зайнятість батьків власними проблемами, дух цинізму і зажерливості, який властивий сімї, ну і, зрозуміло, пияцтво одного чи обох батьків. Таким чином, неблагополучною може бути і сімя, в якій панує злиденність, і забезпечена.

Батьки, які правильно розуміють свій батьківський обовязок щодо виховання дітей, навіть якщо між подружжям відносини далекі від нормальних, не дають приводу дітям спостерігати за цим. Вони дотримуються рівних стосунків між собою, не пють спиртні напої при дітях, не ведуть розмови на теми, які дітям недоцільно чути. Але це потребує певного рівня вихованості, освіченості, відповідальності батьків перед суспільством і своєю совістю. На жаль, не можна сказати, що більшість батьків відповідають цим вимогам повною мірою. Відзначимо і такий негативний фактор, як неповна сімя, в основному - материнська. Мати вимушена працювати, і діти залишаються без її впливу та нагляду. Зрозуміло, йдеться про ті випадки, коли й сама мати характеризується позитивно. Але так буває не завжди. Як результат - до 40 % неповнолітніх злочинців - з неповних сімей , до 5 % взагалі не мали батьків.

Сказане щодо проблем сімї призводить до того, що дитина часто почуває себе у своїй сімї непотрібною, чужою, стає жорстокою, шукає контактів поза родиною і на противагу їй, переносить свій негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих, нерідко тим самим висловлюючи помсту суспільству за своє занедбане дитинство. Істотний вплив на формування особистості неповнолітнього покликані здійснювати середні навчальні заклади: загальноосвітні школи, профтехучилища, технікуми. Однак вони далекі від того, чого від них очікують.

Культурне дозвілля, розвиток творчих здібностей, спорт все більше втрачають своє виховне значення, тому що комерціалізуються, здебільшого не мають виховного напрямку, більше того, репертуар, що пропонується носить здебільшого низькопробний характер: це однаково стосується і кінофільмів, книг, дискотек тощо.

Таким чином, дослідження проблеми девіантної поведінки підводить нас до висновку про те, що, по-перше, це соціально-гуманітарна проблема, якою повинні займатися соціологи, психологи, юристи, лікарі; по-друге, девіантна поведінка, це серйозна наукова проблема, яку необхідно вирішувати комплексним методом всім наукам; по-третє, девіантна поводження не завжди визначається економічною зрілістю держави і також вимагає свого дослідження з боку соціально-економічної проблематики цього питання.

Перелік посилань

1. Стаття 22 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року // http://nau.com.ua.

2. Стаття 433 Кримінально-процесуального кодексу України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://nau.com.ua.

3. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Маляренко. - К.: Знання, 2004. - С. 230.

4. Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2 // http://nau.com.ua.

5. Стаття 111 Кримінально-процесуального кодексу України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://nau.com.ua.

6. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. - К.: Форум, 2004. - С. 148.

7. Стаття 437 Кримінально-процесуального кодексу України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://nau.com.ua.

8. Кримінальний процес України: Підручник / В.Г. Гончаренко. - К.: Форум, 2004. - С. 179.

9. Кримінальний процес України: Підручник / Л.М. Лобойко. - К.: Знання, 2005. - С. 191.

10. Стаття 105 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року // http://nau.com.ua.

11. Стаття 445 Кримінально-процесуального кодексу України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://nau.com.ua.

12. Петрова Л.В. Право цивілізоване чи тоталітарне // Юридичний вісник України. - 2001. - № 24. - С. 32.

13. Петрова Л.В. Право цивілізоване чи тоталітарне // Юридичний вісник України. - 2001. - № 24. - С. 34.

14. Петрова Л.В. Національна доктрина права // Юридичний вісник України. - 2001. - № 30. - С. 45.

15. Петрова Л.В. Національна доктрина права // Юридичний вісник України. - 2001. - № 30. - С. 47.

16. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко. - К.: Професіонал, 2005. - С. 217.

17. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. - К.: Атіка, 2006. - С. 110.

1. Конституція України № 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року // http://nau.com.ua.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://nau.com.ua.

3. Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року // http://nau.com.ua.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 // http://nau.com.ua.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // http://nau.com.ua.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2 // http://nau.com.ua.

7. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку» від 16 червня 1999 року № 650/99 // http://nau.com.ua.

8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року / За реакцією М.Й. Коржанського. - К.: Атіка, 2001. - 656 с.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року / За реакцією О.М. Потебенька. - К.: Форум, 2001. - 1104 с.

10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року / За реакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, 2001. - 1104 с.

11. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За реакцією В.Т. Маляренка та Ю.П. Аленіна. - Х.: Одісей, 2003. - 1120 с.

12. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Маляренко. - К.: Знання, 2004. - 368 с.

13. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. - К.: Форум, 2004. - 380 с.

14. Кримінальний процес України: Підручник / В.Г. Гончаренко. - К.: Форум, 2004. - 415 с.

15. Кримінальний процес України: Підручник / Л.М. Лобойко. - К.: Знання, 2005. - 372 с.

16. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко. - К.: Професіонал, 2005. - 384 с.

17. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. - К.: Атіка, 2006. - 423 с.

18. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. - К.: Знання, 2006. - 457 с.

19. Петрова Л.В. Право цивілізоване чи тоталітарне // Юридичний вісник України. - 2001. - № 24. - С. 32-36.

20. Петрова Л.В. Національна доктрина права // Юридичний вісник України. - 2001. - № 30. - С. 45-50.