Особливості призначення судово–психіатричної і судово–психологічної експертизи. Значення висновків судово–психіатричної і судово–психологічної експертизи для провадження в кримінально–процесуальному праві України.
На відміну від неосудних осіб , що не підлягають кримінальній відповідальності і чиї діяння не визнаються злочинами , особи , які захворіли на глибокий психічний розлад після вчинення злочину , визнаються такими , що вчинили злочин , є осудними , щодо скоєного ними діяння , але не підлягають покаранню до свого одужання . Відповідно до статті 111 КПК України у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також осіб , які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину , провадження попереднього слідства є обовязковим . 417 КПК ) на підставі висновку судовопсихіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено , що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшому захворіла душевною хворобою , яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру . В постанові про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру повинні бути викладені всі докази , які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння , а також дані , які підтверджують , що вона захворіла на душевну хворобу . Слід мати на увазі , що відповідно до статті 12 КК примусовий захід медичного характеру може бути застосовано судом також до особи , у якої в процесі попереднього слідства чи розгляду справи в суді встановлено тимчасовий розлад душевної діяльності , який позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , якщо за характером вчиненого діяння і своїм психічним станом ця особа становить небезпеку для суспільства і потребує лікування в примусовому порядку .В даній роботі була дана спроба висвітлити тему “Особливості провадження в справах неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину” і розглянуті такі питання: провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально - процесуального права ; особливості призначення судовопсихіатричної і судово - психологічної експертизи ;значення висновків судовопсихіатричної і судово - психологічної експертизи для провадження в кримінально-процесуальному праві України ; розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України . В процесі розкриття даної теми було зясовано наступне : Відповідно до статті 111 КПК України у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також осіб , які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину , провадження попереднього слідства є обовязковим . 6 КПК чи при недоведеності участі душевнохворого у вчиненні суспільно небезпечного діяння або якщо на підставі висновку судовопсихіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено , що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшому захворіла душевною хворобою , яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру .
Вывод
В даній роботі була дана спроба висвітлити тему “Особливості провадження в справах неосудних осіб і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину” і розглянуті такі питання: провадження попереднього слідства в справах неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину з точки зору кримінально - процесуального права ; особливості призначення судовопсихіатричної і судово - психологічної експертизи ;значення висновків судовопсихіатричної і судово - психологічної експертизи для провадження в кримінально-процесуальному праві України ; розгляд кримінальних справ неосудних осіб і осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину в судах України .
В процесі розкриття даної теми було зясовано наступне : Відповідно до статті 111 КПК України у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою в стані неосудності, а також осіб , які захворіли на душевну хворобу після вчинення ними злочину , провадження попереднього слідства є обовязковим .
Кримінальні справи про діяння душевнохворих порушуються на загальних підставах і розслідуються в звичайному порядку
Після закінчення попереднього розслідування справи душевнохворого слідчий виносить постанову про закриття справи за наявності обставин , передбачених ст. 6 КПК чи при недоведеності участі душевнохворого у вчиненні суспільно небезпечного діяння або якщо на підставі висновку судовопсихіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено , що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшому захворіла душевною хворобою , яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними , складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру .
Слідчий або прокурор не вправі закрити кримінальну справу на тій підставі , що немає необхідності в застосуванні до душевнохворого примусових заходів медичного характеру . Прийняти таке рішення може тільки суд .
Для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних , які викликають сумнів щодо його осудності призначення експертизи є обовязковим .
Розгляд зазначених справ проводиться у відкритому судовому засіданні з обовязковою участю прокурора та захисника за правилами передбаченими главами 25і 26 КПК України .
Завдяки розгляду даної теми , я отримав важливі теоретичні знання , які знадобляться у моїй майбутній професії слідчого .
Список литературы
1. Конституція України 1996 року. //Юрист-плюс , версія від 25.04.2001 р.,№853.
2. Кримінально - процесуальний Кодекс України //Юрист-плюс , версія від 25.04.2001 р.,№853.
3. Закон України “ Про судову експертизу ” від 25.02.1994 р. № 4038-12.
4. Закон України “Про психіатричну допомогу” від 22.02.2000р.№1489-3.
5. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 року “Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру”
6. Інструкція про проведення судовопсихіатричної експертизи в СРСР .- Міністерство охорони здоровя СРСР , 1970.
7. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України .-К .:Юрінком , 1997.
8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України .-К.: Юрінком, 1994.
9. Анікіна Н.В., Біленчук П.Д., Зубань М.А., Ромашко А.В. Психологічна експертиза в слідчій практиці : Навчальний посібник .-К.: Українська академія внутрішніх справ , 1993 .
