Коли доводиться писати про таку незвичайну людину як Олександр Іванович Процевський, неминуче виникає дилема, як звичайними словами передати усю багатогранність його особистості, усю багатоплановість його яскравого таланту.
Іван Іванович був строгим та привчав дітей до порядку та дисципліни, а Марія Василівна, сама дуже добра, прищепила усім своїм дітям те, що зараз прийнято називати людяністю: доброту, відкритість, щирість, вміння співчувати та бажання допомогти іншим. І у тих, хто працює з Олександром Івановичем, і у його великої кількості учнів, і у тих кому пощастило спілкуватися або довелося звертатися за порадою або допомогою до нього, незмінно викликає захоплення та повагу його вміння поєднувати у собі риси доброї, порядної, мудрої людини, видатного вченого-юриста, тонкого психолога, Вчителя, Педагога з великої літери, безмірно відданого справі виховання молоді, та талановитого організатора. Нелегким був життєвий та творчий шлях Олександра Івановича - від юнги на мінному тральщику у роки Великої Вітчизняної Війни до заслуженого діяча науки України, академіка Міжнародної Кадрової Академії, доктора юридичних наук, директора Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного Університету ім. На його думку, гарантувати одержання роботи, гідну, достойну її оплату - це складові не права на працю, а складові обов?язку держави, яка визнає права і свободи та їх гарантії змістом і спрямованістю своєї діяльності. Нове трудове законодавство і практика його застосування свідчать про те, що трудовий договір (контракт) в умовах ринкової економіки слід розглядати не тільки як форму реалізації права на працю, а й як дійовий спосіб правового регулювання трудових відносин, захист прав і свобод людини, громадянина.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
