Процесуальне забезпечення конфіскації майна в кримінальному судочинстві - Автореферат

Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукУ ній досліджуються історичні умови розвитку законодавчого регулювання застосування конфіскації майна, визначено шість етапів розвитку нормативно-правового регулювання забезпечення застосування конфіскації майна. На основі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених-процесуалістів визначено поняття „забезпечення конфіскації майна” та особливості її застосування в кримінальному процесі. Автором обґрунтовано положення про необхідність законодавчого закріплення загального правила застосування конфіскації засобів, знарядь вчинення злочину, речей, здобутих злочинним шляхом, у чинному КПК України і запропоновано виключити положення про їх застосування із Особливої частини КК України. Внесено пропозицію до речових доказів віднести також будь-який дохід чи прибуток, отриманий від речей, нажитих злочинним шляхом, та унормувати вирішення питання про їх конфіскацію завдяки внесенню змін до ст. ст.Особливої актуальності набуло оновлення кримінального та кримінально-процесуального законодавства, його вплив на протидію злочинності та забезпечення закріплених Конституцією України свобод і прав людини, відповідно до міжнародних правових актів, зокрема Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основних свобод та ін. У нормах Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачено розгалужену систему засобів покарання, що забезпечує індивідуалізацію кримінально-правового впливу. Це пояснюється тим, що до суду від органів досудового слідства надходять справи про злочини, за вчинення яких передбачено конфіскацію майна, переважно з протоколами про відсутність у обвинувачених майна. Мета і завдання полягають у комплексному дослідженні конфіскації майна як виду кримінального покарання та конфіскації засобів, знарядь вчинення злочину і майна, нажитого злочинним шляхом, сучасного стану забезпечення її застосування органами дізнання та досудового слідства, практики призначення цього покарання судами. Зокрема, використання історико-правового і порівняльного методів при дослідженні генезису окремих поглядів за юридичними джерелами різних часових періодів, виникнення та еволюції конфіскації майна в українському і закордонному законодавстві дозволило встановити рівень розробленості в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві поняття конфіскації майна як одного із видів додаткового покарання, способів забезпечення її застосування в кримінальних справах (підрозділи 1.1, 1.3); методів логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1) - при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, відомчих аналітичних матеріалів, позицій авторів з окремих питань щодо предмета дослідження за темою, а також системно-структурного та статистичного методів (спостереження, групування, зведення й аналізу узагальнених показників) (підрозділи 1.1, 2.4, 2.5, 3.2).У підрозділі 1.1 „Поняття конфіскації майна та її види в кримінальному законодавстві України та окремих зарубіжних держав” на основі аналізу норм КПК України і опублікованих думок провідних вчених-юристів за темою підрозділу обґрунтовано положення і висновок про те, що конфіскація майна є одним із суміжних за своїм функціональним призначенням інститутів кримінального та кримінально-процесуального права, відповідно до цього поділу вона має два види. На основі аналізу автор робить висновок, що у більшості демократичних країн світу конфіскацію майна як додатковий вид покарання не застосовують, а застосовують лише спеціальну конфіскацію - конфіскацію знарядь і засобів вчинення злочину, предмета злочину, а також майна, нажитого злочинним шляхом, чи прибутків, або доходу від його використання. Забезпечення на стадіях кримінального процесу конфіскації майна може бути визначено як систему дій та практичного застосування органами дізнання, досудового слідства і судом передбачених нормативно-правовими актами заходів і засобів з метою виявлення, опису, арешту, збереження та охорони майна, що підлягає конфіскації, а також подальшого використання результатів цих заходів у доказуванні причетності обвинуваченого до певної злочинної діяльності та звязку підданого арешту майна з цією діяльністю. Автор проаналізував кримінальні кодекси України 1922, 1927, 1960 та 2001 років щодо застосування конфіскації майна та кримінально-процесуальні кодекси України 1922, 1927 та 1961 років щодо забезпечення конфіскації майна, а також проект нового КПК України. Аналізуючи функцію обслуговування, яку здійснюють органи Служби безпеки України, Митної служби України, Прикордонної служби України на підставі законів України „Про службу безпеки України”, „Про митну справу в Україні”, „Про державну прикордонну службу України”, автор дійшов висновку, що ці державні органи забезпечують конфіскацію у справах про контрабанду та у справах, що мають характер організованої злочинної діяльності.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ