Процесуальні та етико-психологічні питання забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві України - Автореферат

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИНауковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Гончаренко Владлен Гнатович, Академія адвокатури України професор кафедри кримінального процесу та криміналістики. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Шумило Микола Єгорович, Університет економіки і права „Крок” (м. завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики кандидат юридичних наук, доцент Лобойко Леонід Миколайович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального процесу. Захист дисертації відбудеться “3” квітня 2007 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 у Академії адвокатури України (01032, м.Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена тим, що захист конституційних прав і свобод людини та громадянина у кримінальному судочинстві забезпечується сукупністю і системою процесуальних дій суду та учасників процесу, що ґрунтуються на нормах КПК, в яких відтворено принцип рівності сторін. Проблема реалізації принципу рівності сторін полягає також в тому, що певні положення рівності відтворюються у Конституції України, однак відсутнє його понятійне визначення в нормах чинного кримінально-процесуального законодавства України. Невирішеними певною мірою залишаються питання щодо нормативного змісту принципу рівності сторін і його ролі, як базового принципу для здійснення реалізації всіх інших конституційних принципів кримінально-процесуальнії діяльності на всіх стадіях процесу; невідкладною є проблема розроблення оновлених концептуальних засад рівності сторін стосовно не тільки їх прояву, але й текстуального втілення у нормах КПК України і вирішення питань правозастосовчого характеру; вимагає зясування на теоретичному рівні зміст принципу рівності сторін і його прояв на всіх стадіях кримінального процесу; недостатньо врегульовано питання щодо кола субєктів сторін кримінального процесу; вимагає врегулювання питання процесуально рівноправного статусу захисника стосовно Конституції України. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному дослідженні положень і науковому аналізі проблемних питань принципу рівності сторін в науці кримінально-процесуального права, реалізації рівності сторін у кримінальному судочинстві, ролі та місця принципу рівності сторін в системі принципів кримінально-процесуального права України, розкриття його змісту та особливостей його реалізації на стадіях кримінального процесу, формулювання висновків, спрямованих на розвиток теорії кримінально-процесуального права, розробці на цій основі конкретних обґрунтованих наукових пропозицій, спрямованих на усунення колізій і прогалин законодавства з досліджуваних питань, вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та підвищення ефективності його застосування. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано погляди вчених щодо принципу рівності сторін, а також норми чинного кримінально-процесуального законодавства України і законодавства інших держав, які регулюють та забезпечують гарантії реалізації принципу рівності сторін.„Передумови рівності сторін в кримінальному судочинстві” підкреслюється, що передумовами рівності сторін є Конституція України, яка містить норми, що виражають загальні підвалини демократизму і свободи, котрі визначають створення гарантій рівності людей в суспільстві перед законом і один перед одним, а також вона є загальнотеоретичною і правовою базою конструювання і реалізації механізмів впровадження цих соціальних цінностей у звичай всіх рівнів життя держави та захисту їх від неприйнятних для цивілізованого суспільства посягань. Неухильний поступ нашої держави до демократії, проголошення людини найвищою соціальною цінністю і принципу верховенства права є політичними і науковими передумовами забезпечення рівності сторін, які конкретизуються і підсилюються конституційними принципами правосуддя: рівністю всіх перед законом і судом, змаганням сторін і свободою в наданні ними суду своїх доказів, диспозитивністю, публічністю, підтриманням державного обвинувачення в суді прокурором, забезпеченням обвинуваченому права на захист, гласністю, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Діяльність одних субєктів має визначальний вплив на хід і результат руху справи; діяльність інших, хоча й повязана з активною участю в процесі, такого вирішального значення не має. У цьому сенсі, на нашу думку, вірніше було б сказати, що стороною в процесі є не сукупність субєктів, а принцип, функція, які здійснюються окремими субєктами, а саме: функція обвинувачення й функція захисту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ