Процесуальні наслідки незастосування та неправильного застосування іноземного права - Статья

Галущенко кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного приватного права Київського національного університету ім.В сучасних умовах стрімкого розширення господарського обігу на інтернаціональному рівні та зростання приватних відносин, ускладнених іноземним елементом все більш прогресує розвиток правових норм, які регулюють дані відносини. Правові норми створюються як на національному, так і на міжнародному рівні, що викликає певні труднощі у судочинстві і матеріального, і процесуального характеру, адже юрисдикційний орган та учасники процесу майже завжди зустрічаються із проблемою вибору та застосування іноземного права. Актуальність даної теми зумовлюється тим фактом, що питання про наслідки незастосування або неправильного застосування іноземного права в правозастосовній діяльності суду виступає одним з принципово найважливіших питань. Важливість даного питання полягає в тому, що саме можливістю оскарження неправильного застосування правової норми іноземної держави, або її незастосування взагалі, проявляється дієвість всього механізму встановлення змісту іноземного права. Як справедливо зауважується з цього приводу в літературі з міжнародного приватного права (далі - МПРП): «Ефективність процесу застосування іноземного права в чималій ступені залежить від того, наскільки правильно і навіть, можна сказати, делікатно суди вищестоящих інстанцій використовують свої повноваження з перевірки рішень судів нижчестоящих інстанцій у справах із застосуванням іноземного права» [12, c.123].Якщо тлумачити цю статтю буквально, тоді фразу «застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини» можна розуміти так, що суд при застосуванні міжнародного права повинен застосовувати не тільки норми приватного права, але й також норми публічного (включно з процесуальним правом) та колізійного права [8, с.5]. Так, доктрина МПРП зосереджує свій погляд на тому, що суд, який на основі власних колізійних норм застосовує міжнародне право, повинен обмежитися застосуванням виключно норм міжнародного приватного права і не враховувати при цьому норми міжнародного публічного права [1, c.67]. Для вирішення суперечностей, що можуть виникати в процесі застосування іноземного права юрисдикційним органом та уникнення негативних наслідків неправильного його застосування, з цього приводу варто зазначити, що в міжнародних системах права норми приватного права тісно повязані з нормами публічного права, наприклад, тоді, коли йдеться про такі сфери, як громадянство, будівельне право, статус нерухомості, конкуренційне та валютне право. Водночас, у літературі з МПРП висловлюється думка, що національний суд може застосовувати міжнародне публічне право, якщо виконані такі умови: 1) застосування торкається норм публічного права, які є частиною системи права, вказаної на основі відповідної (властивої) колізійної норми; Далі звернемось до законодавства Російської Федерації, а саме до ЦПК РФ, яким встановлено, що суд у відповідності з федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації при вирішенні справ застосовує норми іноземного права п.Додатковим пунктом, стаття що містить дані положення доповнює повноваження суду такими положеннями: по вимогам, повязаним з підприємницькою діяльністю, тягар доказування змісту іноземного права може бути покладено судом на сторони. У випадку, коли всі міри по встановленню іноземного права залишаться безрезультатними, суд вправі застосувати «закон суду». Наприклад, таке право надається суду законом про міжнародне приватне право 1979 р. в Угорщині, а саме передбачається наступне правило: «якщо зміст іноземного закону не може бути встановлено, то варто застосовувати угорський закон» (ч.3 параграф 5) [5, с.3]. Варто зазначити, що використання в межах своєї компетенції права змістовного перегляду рішення юрисдикційного органу вищестоящою інстанцією значно покращує процес правозастосування, адже якщо суд здійснив усе необхідне, аби зясувати зміст іноземного права, проте абсолютно невірно застосував його норми, учасники процесу мають можливість оскаржити таке рішення суду та виправити цю судову помилку. Так, наприклад, у РФ норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими: 1) якщо суд не застосував закон, який підлягає застосуванню; 2) якщо суд застосував закон, який не підлягає застосуванню; 3) якщо суд неправильно розтлумачив закон (ст.ертаційному дослідженні зробила спробу провести класифікацію систем права держав в залежності від регламентації застосування іноземного права з використанням чотирьох авторських критеріїв. Цікавим у рамках даного дослідження є останній, а саме критерій можливості оскарження рішення у вищестоящий суд при неправильному застосуванні норм іноземного законодавства. Так, авторка вважає, що якщо іноземне право - факт, то рішення не може бути переглянуте. Якщо іноземне право - правова категорія, то рішення може бути оскаржене і переглянуте [11, с.164].