Процеси трансформації етнокультури українців Донеччини - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукОсновна увага приділена міграційним процесам, що мали місце в цьому регіоні в другій половині ХХ ст., коли регіон заселявся шляхом керованих трудових міграцій для відновлення його промислового потенціалу. Висвітлюються процеси адаптації українців-мігрантів, що були переселені з інших регіонів за вербуванням на Донбас та в результаті проведення спецоперацій комуністичного радянського керівництва з депортацій населення західних областей України після Другої світової війни. У дисертації окреслюються основні питання, що є актуальними для сьогодення українців Донеччини, - етнодемографічні процеси, становище української мови та національно-культурних організацій українців і їхня роль у суспільному житті регіону. Разом з тим, виявлено комплекс традицій, що визначають особливість професійного шахтарського середовища, та простежено зміни в побуті шахтарів за радянської влади та роки незалежності України.Ефективність політичних, культурологічних заходів держави залежить від глибокого знання історії заселення, формування етнічного складу кожного регіону, його культури, традицій та звичаїв, що тривалий час тут утверджувалися і є основою історичної памяті. Вивчаючи ці особливості, можна спрямовувати розвиток регіональних культур до інтеграційних процесів в Україні. Знаковою для заселення регіону була друга третина ХХ століття, коли сотні тисяч робітників, переважно з УРСР, а також деяких республік Радянського Союзу, через оргнабори, «призови на комуністичні будівництва» та інші керовані заходи поповнили лави робітничого класу Донеччини. Під впливом зміненого середовища і політики денаціоналізації та русифікації традиційна етнокультура українців, як прибулих, так і місцевих, зазнала трансформації. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті культури українців на Донеччині крізь призму етнокультурних процесів, що мали місце в регіоні наприкінці ХХ ст.У першому розділі «Історіографія та джерельна база вивчення культури українців Донеччини (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)» простежено стан наукової розробки проблеми та подано огляд джерельної бази дисертації. «Історіографічний огляд проблеми» подано аналіз праць українських та зарубіжних етнологів від початку ХХ століття до сьогодення, на сторінках яких тією чи іншою мірою висвітлена культура українців та етнокультурні процеси на Донеччині. Новий етап дослідження Донеччини розпочався з 1946 р., коли в регіон були спроваджені перші етнографічні експедиції. Серед досліджень, що стосуються етнокультурного складу населення України, зокрема й Донбасу, треба відзначити праці В.І. Наулка, в яких на переконливому статистичному, етнографічному матеріалі висвітлено розвиток міжетнічних звязків в Україні, зокрема і на Донеччині.проаналізовано стан вивчення проблеми в історіографії та розширено джерельну базу дослідження етнокультурних процесів в українському середовищі Донеччини наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. Проте власне питання етнокультури українців на Донеччині та етнічних процесів, що тут відбуваються, не є до цього часу достатньо вивченим. Донеччина як регіон за час свого історичного існування зазнала три етапи активізації свого заселення, хоча українські сільські поселення існували на цій території ще до XV ст. Перший етап дозаселення Донеччини тривав у XVI - першій половині ХІХ ст., і для нього були характерні міграційні потоки українського селянства з північних і центральних губерній, оскільки тут були вільні землі й великі та дрібні землевласники заохочували притік робочої сили та іноземну колонізацію (греки, німці, серби). Тому колишні селяни з українських, а також уже частково і з російських, губерній в силу багатьох причин прибували на Донбас, головним чином у Юзівсько-Гришинсько-Макіївську конгломерацію, для роботи на перших промислових підприємствах та шахтах.

2. Основний зміст