Основи відтворення та санкціонування "діонісійського" початку в духовному просторі глобалізованого суспільства. Матеріальні причини та соціальні прояви соціально-психологічного процесу дегуманізації. Особливості деіндивідуалізованого сприйняття людини.
При низкой оригинальности работы "Процеси дегуманізації в контексті соціального характеру та ідеології глобалізованого суспільства", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У статті досліджуються основи відтворення та санкціонування «діонісійського» початку в духовному просторі глобалізованого суспільства; також розглядаються матеріальні причини та соціальні прояви соціально-психологічного процесу дегуманізації.Глибинна антиномічність духовних потенцій класичної культури - «аполонівського» та «діонісійського» початків - залишилася доволі співзвучною глобальній культурно-духовній ситуації у пост-класичну добу, з тією відмінністю, що, починаючи з кінця ХІХ - початку XX ст., діонісійський початок чимдужче прориває формально-раціональну оболонку порядку й виносить на гребінь її потворний бік - внутрішній хаос і анархію. Фромма «Здорове суспільство» [4], який із позицій нормативного гуманізму розглядає сутнісні суперечності суспільства зрілої індустріальної доби, діагностує його «нездоровя» і намагається віднайти розумне примирення між індивідом та суспільством - тієї основної суперечності, що поставала центральною проблемою впродовж всієї історії класичної філософії. Уточнюючи позиції нормативного гуманізму та «здорового» психічного життя суспільства й людини, я намагатимуся зясувати антагоністичні за змістом поняття, такі як «дегуманізація», «деіндивідуалізація» (деперсоналізація) та, власне, «нездоровя». Щодо її позитивних завоювань, зокрема, - це постулювання глибинного звязку між розумом і мораллю, це розуміння культури і моралі як тієї єдиної основи буття людей, яка вможливлює розгорнути якості індивідів у солідарну асоціацію, або, що те саме, це вироблення теоретичної моделі такої якості суспільних відносин, завдяки яким кожний індивід здатний нескінченно розвивати свої людські якості. Гегеля відчужена партикулярна самосвідомість для свого сутнісного розвитку (а значить, свого щастя та свободи) повинна феноменологічно перейти в обєктивний і всезагальний дух, то філософія некласична розвиває «негативну діалектику» сходження «духу» людини.Вирішення проблеми дихотомії культури та історії, на мій погляд, лежить у площині вирішення суспільством своїх фундаментальних суперечностей, тих, що породжують феномен тотального відчуження та нездорового «душевного» стану. Неподоланність таких суперечностей повторно буде актуалізувати розірвану антиномічність початків культури (логосу, порядку, морального та хаосу, бунту почуттєвого), їхній взаємозвязок у культурі може представляти комбінації домінування одного над іншим, чи комбінацію усередненого «третього» - модель «керованого хаосу».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
