Процес суспільного виробництва - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльностіНаукове дослідження соціальних та економічних явищ і процесів завжди має своєю передумовою людське суспільство. Обєднуючись в певні спільноти - рід, племя, общину, зрештою державу - люди спільно продукують матеріальні засоби свого існування. Саму історію розвитку людського суспільства можна розглядати як історію розвитку суспільного виробника, бо людина в процесі життя і відтворення його умов відіграє головну роль. В економічній сфері людина виступає як елемент продуктивних сил, субєкт суспільних відносин і зрештою - як кінцева мета виробництва. Хоча праця завжди здійснюється індивідами, але такими, які живуть, працюють, виробляють у суспільстві і завдяки суспільству.Виробництво - це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено. При цьому важливе значення мають як кількісні та якісні параметри факторів виробництва, так і їхня майнова належність, від якої багато в чому залежить мотивація праці учасників процесу виробництва. Один з класиків політичної економії Адам Сміт високо оцінював значення поділу праці для зростання добробуту всіх одноосібних власників: “Кожен працівник може мати значну кількість продуктів своєї праці понад ту кількість, яка необхідна для задоволення його власних потреб; і оскільки всі інші працівники опиняються в такому самому становищі, він виявляється спроможним обміняти більшу кількість своїх продуктів на більшу кількість виготовлених ними продуктів…”. Виробництво виступає таким чином висхідним пунктом, споживання - кінцевим, розподіл і обмін - серединою, яка, в свою чергу, включає два моменти, оскільки розподіл виходить від суспільства, а обмін - від індивіда.Історично виробництво пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до виробництва найскладніших технічних систем. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним. Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. В економічній теорії в практиці господарювання підприємства матеріальної сфери поділяють на два підрозділи: І - виробництво засобів виробництва і ІІ - виробництво предметів споживання. Якщо перші призначено для відтворення переважно речових, матеріальних елементів продуктивних сил, то другі - для відтворення людських факторів виробництва.Внаслідок цих особливостей організаційний фактор підпорядкований іншим факторам і, що важливо, його дія не може бути прямо віднесена на окремі продукти чи виробничі процеси. Поняття "додаткові фактори" охоплює низку факторів, потрібних для виробництва та реалізації його результатів, які впливають на вартість продукції, але у більшості випадків не мають кількісного виразу в межах виробничого процесу. Це, наприклад, податки, мито, проценти, що стосуються виробництва як мети діяльності підприємства. Основні фактори є важливішими для формулювання виробничих функцій, ніж організаційні та додаткові фактори, оскільки їх взаємодію у виробничому процесі та обумовлені цим витрати досить легко визначити кількісно і па цій основі встановити функціональні звязки з результатом виробництва. При цьому вони поглинаються виробництвом, як, наприклад, мастильні матеріали, швидкозношуваний інструмент, силова енергія, або ж їх властивості у виробничому процесі змінюються настільки, що вони стають благами іншого виду чи складовими нових благ.У сучасних умовах ефективність суспільного виробництва визначають і оцінюють за спільним для всіх ланок економіки принципом - зіставленням результатів виробництва та витрат. Показники ефективності економіки в цілому й економіки регіонів зокрема визначають на аналітичній та прогнозній стадіях розробки індикативних планів, під час розрахунку найважливіших народногосподарських балансів, варіантних обґрунтувань темпів економічного зростання та пропорцій і розробки регуляторів розвитку економіки. В економіці її визначають як відношення обсягу випущеної (товарної, валової, чистої) продукції (або в натуральному виразі) чи створеного національного доходу за певний період (рік) до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів. Під час обґрунтування планів підвищення ефективності виробництва поряд з розглянутою системою взаємоповязаних показників мають широко застосовуватися специфічні техніко-економічні показники, які відображають удосконалення технології виробництва, широкий розвиток комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, упровадження нового устаткування, заміну коштовної дефіцитної сировини й матеріалів. Ефективність зовнішньоекономічних звязків визначається за такими показниками: обсяг виробництва продукції на експорт, ефективність зовнішньої торгівлі.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Поняття суспільного способу виробництва як визначального чинника процесу суспільного виробництва

1.2 Структура виробництва

1.3 Основні фактори суспільного виробництва та їх поєднання

1.4 Економічні показники результативності суспільного виробництва

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

2.1 Особливості факторів суспільного виробництва в Україні

2.2 Основні показники суспільного виробництва в Україні

ВИСНОВКИ