Процес спілкування - Реферат

2.2 Роль різних видів спілкування у психічному розвитку людиниЗ точки зору психології спілкування - 1) складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, які породжуються потребами в спільній діяльності і включає до себе обмін інформацією, виробітку єдиної стратегії взаємодії; 2) здійснювана відомими засобами взаємодія субєктів, що викликана потребами спільної діяльності і направлена на відчутну зміну в стані, поведінці і особово-сенсорних утвореннях партнера через складності і ємність феномена спілкування, тлумачення його як поняття залежить від вихідних теоретичних і критеріальних підвалин. В спілкуванні людина самовизначається і предявляється, показуючи свої індивідуальні особливості. Суспільні відносини при цьому складають зміст процесу (дії обєктивних суспільних законів і відносин), а спілкування - його індивідуалізовані форми” [12,с.23]. Спілкування є таким процесом взаємодії людей, в якому особи, які в ньому приймають участь, своїм зовнішнім виглядом і поведінкою завдають більш або менш сильний вплив на бажання і наміри, на думки, стан і почуття одне одного. Взаємовідносини - це специфічний вид відносин людини до людини, в якому є можливість одночасного або віддаленого відповідного особового відношення, а спілкування - це інформаційна і предметна взаємодія, в процесі якої виявляються і формуються міжособові взаємовідносини [21,с.55].Розглядаючи спосіб життя різних вищих тварин і людини, ми помічаємо, що в ньому виділяються дві сторони: контакти з природою та контакти з живими істотами. Перший тип контактів називають діяльністю, другий тип контактів характеризується тим, що взаємодіють один з одним сторонами є живі істоти, організм з організмом, які обмінюються інформацією. Спілкування - складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в діяльності спільної; включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера. У спілкуванні людина самовизначається і самопредявляется, виявляючи свої індивідуальні особливості. У спілкуванні виділяються наступні аспекти: зміст, мета і засоби.Спілкування характеризується за такими параметрами: структура спілкування, рівень спілкування, функції спілкування, сторони спілкування. Структура спілкування - з позицій психології соціальної виділяються такі сторони спілкування: 1) сторона комунікативна - виражається в обміні інформацією, її розумінні, в ході спілкування адресант і адресат повинні використовувати одну й ту ж знакову систему; спілкуються впливають один на одного, у них виникають взаємини; 2) сторона інтерактивна - виражається у взаємодії партнерів при організації та виконанні спільної діяльності; ця сторона не вичерпується лише формою спілкування, зовнішньої картиною взаємодії, - мають значення і мотиви, цілі спілкування кожного боку, їх взаємодія; дослідженнями встановлені такі види взаємодії, як співдружність , конкуренція і конфлікт; 3) сторона перцептивні - виявляється у сприйнятті одним партнером по спілкуванню іншого. За критерієм мети спілкування виділяється вісім функцій спілкування: 1) контактна, мета якої - встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому і передачі повідомлень і до підтримки взаємозвязку у вигляді постійної взаімооріентірованності;Спілкування має величезне значення у формуванні людської психіки, її розвитку та становленні розумного, культурного поведінки. Через спілкування з психологічно розвинені ми людьми, завдяки широким можливостям до навчання, людина набуває всі свої вищі пізнавальні здібності та якості. Якби з народження людина була позбавлена ??можливості спілкуватися з людьми, він ніколи не став би цивілізованим, культурно і морально розвиненим громадянином, був би до кінця життя приречений залишатися напівтварин, лише зовні, анатомо-фізіологічно нагадує людини. Про це свідчать численні факти, описані в літературі і що дають, що, будучи позбавленим спілкування з собі подібними, людський індивід, навіть якщо він, як організм, цілком збережений, проте залишається біологічною істотою в своєму психічному розвитку. У цей час всі свої людські, психічні та поведінкові якості він набуває майже виключно через спілкування, тому що аж до початку навчання в школі, а ще більш точно - до настання підліткового віку, він позбавлений здібності до самоосвіти та самовиховання.Тварини на ранніх щаблях еволюції практично не спілкуються один з одним, за винятком випадків продовження роду. Стадний спосіб життя, що передбачає внутривидовое спілкування, зявляється у комах, риб, розвивається у птахів і ссавців, досягає досконалості у мавп. Тварини в стаді обмінюються один з одним біологічно значущою інформацією, охороняють, підтримують життя один одного. Спочатку спілкування серед тварин відбувається на основі обміну біохімічної інформацією (згадаємо, що у всіх тварин особливо розвинений нюховий мозок).

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття і загальні характеристики спілкування

1.1 Спілкування як категорія в психології

1.2 Поняття і види спілкування