Еволюція суспільного виробництва, етапи його розвитку. Натуральне й товарне виробництво як форми суспільного. Товарна форма виробництва як умова становлення сучасних факторів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку товарного виробництва в Україні.
Динамізм соціально-економічних відносин, розвиток та взаємопроникнення форм економічного життя змушують перебудовувати спосіб мислення, теоретичне сприймання економічного життя. Схоластичне теоретизування може лише гальмувати прогресивний розвиток вітчизняної економічної науки, а отже, і розвиток економіки, як практичного втілення економічної теорії. З метою більш глибокого розкриття теми зясовуються основи виникнення товарного виробництва як такого, що функціонує за наявності відокремлених товаровиробників і задля задоволення суспільних потреб. В силу того, що суспільне виробництво весь час перебуває у процесі руху та розвитку, зумовлюючи відповідно і розвиток економічної формації суспільства, варто розглянути етапи еволюції виробництва, а саме, до індустріальний, індустріальний та постіндустріальний, зясувати їх особливості, характерні риси та вплив на еволюцію суспільства. Проте з розвитком продуктивних сил товарне виробництво витісняє натуральне і визначається як специфічна форма відносин між виробниками та споживачами.Під виробництвом, а точніше, суспільним виробництвом економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки: безпосередньо виробництво як створення матеріальних благ (послуг); розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана при розподілі частка обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, і тим самим дається поштовх до початку нового виробничого циклу. Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація вкладених ресурсів у кінцевий результат - продукцію (послуги). Правда, обмін здебільшого носить прямий характер (продукту на продукт), тобто відбувається шляхом так званого бартеру. Тим самим вони звільняють і землероба, і скотаря, і ремісника від необхідності витрачати час на реалізацію своєї продукції і останні мають змогу зосередити свою увагу виключно на виробництві, що, безумовно, веде до підвищення продуктивності їх праці. Вони похідні від поділу праці всередині суспільства і являють собою закріплення окремих видів виробництв за певними районами та країнами.Між виробником і покупцем виникають звязки, які називають товарними відносинами. Ці відносини охоплюють коло стосунків і звязків у національній економіці, що повязані з переміщенням ресурсів і продуктів від одного власника до іншого. Обєктом цих відносин може бути тільки такий продукт або вид ресурсу, який має споживну вартість. Товар має не просто споживну вартість, а й суспільну, або ринкову, споживну вартість, тобто здатність задовольняти потреби інших членів суспільства - покупців. Річ у тім, що в економічному дослідженні обєкт купівлі-продажу називають товаром, незалежно від того, якої форми набуває результат виробництва - речі чи послуги, приносить він користь чи шкоду здоровю людини; товаром можна також назвати будь-який вид ресурсів.З одного боку, ринкове господарство оттотожнюється з процесом товарного виробництва, з другого - товарне виробництво, в свою чергу, є такою організацією господарства, коли продукти виробляються для обміну, купівлі-продажу. Крім виробництва і споживання економічного продукту, потрібна сукупність дій, які забезпечують просування продукту від виробника до споживача. Якщо розглядати як покупців та продавців три головних субєкти економіки - державу, підприємства і населення у вигляді домашніх господарств (рис А), то можна дійти висновку, що кожен із трьох субєктів товарно-грошових відносин постачає на ринок товари, що є їхньою власністю. На внутрішньому ринку формується та використовується значна частина доходів домогосподарств та підприємств, задовольняється їх попит на вітчизняні та імпортовані товари і послуги, формуються ринкові чинники структурних зрушень в економіці. Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д.Рікардо в 1917р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє.Сутність цих форм у розвитку суспільства полягає в тому, що за їхньою допомогою виявляється структура суспільних потреб, відбувається розподіл ресурсів, вони сприяють залученню членів суспільства до суспільної праці. В рамках наявних економічних форм відбувається суспільне відтворення та йде процес задоволення суспільних та особистих потреб. При натуральному господарстві продукт не набуває товарної форми, а утворює фонд життєвих засобів самого виробника. Матеріальною основою виникнення товарних відносин, їх речовим вмістом є суспільний поділ праці, що відбувається під дією закону економії часу і зумовлює підвищення продуктивності праці, збіл
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
