Процес мислення з психологічної точки зору - Курсовая работа

Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Саме мислення забезпечує нам можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину нашого пізнання, відображає суттєві звязки і відношення між предметами, через відоме веде нас до невідомого. Мислення - необхідна умова щастя, воно дає нам велику насолоду, пробуджує смак до прекрасного та великого, позбавляє людину лінощів і нудьги. Філософія трактує мислення як соціальне зумовлений процес, якість якого змінюється під час розвитку. Сьогодні це зрозуміло, адже інформаційний запас людства, набутий за час його існування завдяки мисленню, значно розширився.Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої індивід повинен знайти і застосувати нові для себе знання чи дії. Найчастіше індивід вдається до мислення тоді, коли проблемна ситуація перетворюється на задачу - мету, яка дається в певних умовах і якої можна досягти за рахунок останніх. При цьому, змінюючись, обєкт викликає новий процес мислення, що знову ж таки змінює обєкт, тобто результат одного акту мислення включається у подальший його процес, пізнання обєкта, відповідно, поглиблюється. Загалом, процес розвязання задачі є актом конкретизації - переходу від загального і вкрай нечіткого уявлення про майбутній результат до його конкретного образу. В процесі розвязання задачі аналіз закономірно переходить у синтез, а синтез спонукає пошук характерних ознак нового цілого, тобто кожен новий результат аналізу змінює обєкт мислення, зумовлює необхідність синтезу.Мислення - це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття суттєво нового, тобто процес опосередкування та узагальнення відображення дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної діяльності й досвіду. Теоретичне понятійне мислення - це таке мислення, здійснюючи яке людина в процесі розвязування завдання звертається до понять, виконує дії в розумі, безпосередньо не маючи справи з досвідом, одержуваним за допомогою органів відчуттів. Теоретичне образне мислення відрізняється від понятійного тим, що матеріалом, який тут використовує людина для розвязування задачі, постають не поняття, судження чи умовивід, а образи. Відмінність наступного виду мислення - наочно-образного - полягає в тому, що розумовий процес в ньому безпосередньо повязаний зі сприйняттям мислячою людиною оточуючої дійсності та без нього здійснюватись не може. Мислячи наочно-образно, людина привязана до дійсності, а самі необхідні для мислення образи представлені в її короткочасній та оперативній памяті (на відміну від цього образи для теоретичного образного мислення дістаються із тривалої памяті і потім перетворюються).Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять. Судження - форма мислення, яка відображає звязки між предметами та явищами, ствердження чи заперечення чогось. Залежно від того, стверджується чи заперечується наявність певних ознак і відносин в обєктах, розрізняють судження ствердні та заперечні. Істинність знань або суджень можна зясувати шляхом розкриття підстав, на яких вони ґрунтуються, порівнюючи їх з іншими судженнями, тобто розмірковуючи. Слово не утворює поняття, воно є лише знаряддям утворення поняття.Мислення починається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме і коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Процес розвязання пізнавального завдання починається з формулювання питання, яке треба визначити виходячи з конкретних умов проблемної ситуації. Важливе значення на цьому етапі має здатність людини бачити незясовані аспекти в тих чи інших предметах та явищах дійсності, її вміння ставити запитання, виокремлювати проблеми, які потребують вирішення. Ця здатність значною мірою залежить від попереднього досвіду людини, проникливості її розуму, вміння бачити незрозуміле там, де іншій людині все здається зрозумілим. Висування гіпотез дає людині можливість передбачити напрями розвязання завдання й можливі результати.Найвідоміші теорії, які пояснюють процес мислення можна поділити на дві великі групи: теорії, які виходять із гіпотези про наявність у людини природних інтелектуальних здібностей, які не змінюються під впливом життєвого досвіду; Концепція вторинної, похідної природи продуктів інтелектуальної діяльності розвивалась у руслі марксистської теорії відображення, в якій ідеї та поняття розглядались як відображення матеріального світу та суспільно-історичної практики (Маркс, Енгельс, Ленін та ін.). Послідовне переведення погляду на мислення як на потік асоціацій стикається з невирішеними труднощами, перша з яких полягає у неможливості пояснити механізм виникнення нових ідей, тобто таких утворень, які б не траплялись у минулому досвіді субєкта, який пізнає. Процес цей не може бути виведеним з попереднього досвіду й асоціацій, він є результатом внутрішньої самодетермінуючої активності мислення. Губенко пропонує наступну класифікацію теорій мислення, в основу якої покладене джерело енергії утворення

Зміст

Вступ

1. Процес мислення

2. Види мислення

3. Форми мислення

4. Процес розвязання завдань

5. Класифікація теорій мислення

Висновок

Список використаної літератури