Процес мислення - Реферат

Процес мисленняВідображення, що здійснюється мисленням, має свої сутнісні і специфічні властивості. Шляхом мислення індивід виявляє взаємозвязки між предметами, подіями і явищами, зясовує причини та наслідки цієї взаємодії. Отже, мислення використовує емпіричні знання для міркування і становить трамплін для вищого ступеня відображення світу, що полягає у здійсненні глибинного аналізу, пошуку значущих для індивіда орієнтирів. Мислення дає знання про істотні властивості, звязки і відношення обєктивної реальності, здійснює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності (О.М. Будь-яка думка виникає і набуває свого розвитку у слові, а вдало дібране слово вдосконалює, уточнює думку.Питання про те, що таке мислення та яку роль воно відіграє у пізнанні і діяльності людини, цікавило людство здавна. У XVII ст. вважали, що звязок, ланцюжок уявлень утворює думку. Мислення часто ототожнювали з логікою, виділяли поняттєво-теоретичне мислення, яке часто неправомірно називали логічним. Механізмом розвитку думки вважали процес виявлення відношень між думками. У контексті мислення як процесу розвязування задач розрізняли мислення і розумову діяльність, поняття настанови було використане для пояснення стану прийняття досліджуваним задачі.Мислення, виконуючи будь-яку функцію (розуміння смислу тексту і розвязування ситуацій, проблем, задач; утворення звязку загальної мети з кінцевою; осмислення своїх дій тощо), змінює вихідний зміст за допомогою різних операцій та прийомів. Уявлення відрізняється від поняття тим, що це завжди образ, який охоплює істотні й неістотні ознаки, а поняття - це думка, виражена в слові, що відображає істотне в обєкті пізнання. Збагачення змістового компонента мислення не може відбуватися без розуміння. Проблема співвідношення понять "розуміння" і "мислення" постала ще тоді, коли їхнє дослідження тільки розпочиналося. Костюк зазначав, що розуміння - це і є процеси нашого мислення, спрямованого на розкриття тих чи інших обєктів у їхніх істотних звязках з іншими обєктами.Безперервне пізнання від простіших до складніших і суттєвіших сторін обєкта здійснюється завдяки функціонально-операційному боку мислення, або механізмові "аналізу через синтез" (С.Л. Узагальнено можна сказати, що у взаємодії субєкта з дійсністю мислення виникає і формується як безперервний процес (аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації), збагачуючи свідомість знаннями, досвідом розвязання проблем, забезпечуючи процес спілкування. Пошук, відображення істотного в різних явищах, подіях, обєктах не може мати відповідних результатів, коли субєкт не керує своїм мисленням, не визначає, що буде шукати, що відомо, що має більше значення, що повинно більше цікавити; не планує свої мисленнєві кроки, не передбачає результати, не приймає рішення, яким способом, якими прийомами буде користуватися, коли не контролює своїх дій, не оцінює і не коригує їх, ідучи до здійснення мети. Операціональні компоненти - це структурні елементи будь-якої діяльності, отже, маємо підстави виділити в мисленні ще один аспект - характеристику його як діяльності Для глибшого розуміння своєрідності мислення розглянемо конкретно мислення як процес та безперервну операційну взаємодію субєкта з обєктами пізнання.Суть цього закону полягає в тому, що зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг, і навпаки - зменшення змісту поняття збільшує обсяг. Загальні поняття відображають ознаки певної групи чи класу (множини) предметів. Сумісні поняття включають у свій обсяг такі поняття, які перебувають у відношенні тотожності, підпорядкованості та часткового збігу. Якщо поняття відображає сукупність істотних ознак предметів, то судження як форма мислення відображає окремі відношення між предметами і їхніми ознаками, причому шляхом ствердження або заперечення. Істинним буде судження, в якому стверджується ознака, яка належить предметові, або заперечується ознака, яка не належить предметові.Розгортаючись у часі, будучи безперервним, воно виявляє себе як процес, оскільки мислить не саме мислення, а субєкт, потреби, інтереси, почуття якого виконують спонукальну роль. Ця діяльність виникає і формується як процес за умов проблемної ситуації і задачі. Проблемна ситуація - це положення, завдання, яке містить суперечність між обставинами та умовами, між тим, якими знаннями володіє на сьогодні субєкт, і тим, до чого він прагне, яких знань він потребує. Задачу характеризує також співвідношення між умовами і вимогами. Евристичними є доцільні прийоми, які субєкт виробив у процесі розвязання задачі і які він здатний свідомо переносити на інші задачі.У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення; за характером задач: практичне і теоретичне мислення; за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.

План

1. Поняття про мислення. Функції мислення

2. Теорії мислення

3. Змістовий бік мислення. Процес розуміння

4. Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес

5. Логічні форми мислення як продукти мисленнєвого процесу

6. Мислення як діяльність. Процес розвязання задач. Цілемотиваційний бік мислення

7. Види мислення

8. Індивідуальні відмінності в мисленні людини та її інтелект

9. Розвиток мислення

10. Поняття про інтелект

Література

1. Поняття про мислення. Функції мислення