Дослідження перебігу процесу деколонізації, починаючи з періоду існування Ліги Націй та його успадкування Організацією Об’єднаних Націй. Розгляд питання його завершеності. Аналіз статусу заморських територій Великої Британії та Північної Ірландії.
Процес деколонізації у XXI століттіПісля завершення Другої світової війни колонії, підмандатні та залежні території отримали можливість стати незалежними державами. У статті досліджується перебіг процесу деколонізації, починаючи з періоду існування Ліги Націй та його успадкування Організацією Обєднаних Націй. Автор розглядає питання завершеності цього процесу та необхідності його продовження у ХХІ столітті. Крім того, у статті проведено аналіз статусу Заморських територій Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії та перспективи їх подальшої деколонізації. Ключові слова: деколонізація, Статут Ліги Націй, Статут ООН, Спеціальний комітет з деколонізації ООН, несамоврядні території, Заморські території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.Наприклад, за тлумаченням словника "Blacks Law Dictionary", це означає процес, яким колоніальна держава позбавляє себе суверенітету над колонією (чи то територія, протекторат або підопічна територія) таким чином, щоб надати колонії статус автономії, яка у підсумку отримає незалежність [8]. Таким чином, ці території було виведено з-під суверенітету держав, що зазнали поразки у Першій світовій війні, та довірено під управління (не анексовано) сторін переможців від імені Ліги Націй згідно зі статтею 22 Статуту Ліги Націй [9]. Мандати було поділено на три типи: Тип А: території, незалежне існування яких визнавалося практично ймовірним за короткий час з огляду на високий рівень розвитку місцевого населення та управління. Зазначений тип було встановлено на територіях, які попередньо належали Оттоманській імперії: Ірак і Палестина (Велика Британія), Сирія та Ліван (Франція). Статтею 77 Статуту ООН було встановлено три форми опіки: 1) Території, які перебували під мандатами держав відповідно до типів Б і А, визначених Лігою Націй.Яким би болісним не був процес деколонізації у ХХ ст. для тогочасних значних гравців міжнародних відносин, мапа світу зазнала безповоротних змін. Хоча водночас деколонізація проходила під чітким наглядом колоніальних держав та втілювалася у рамках міжнародних відносин, які були ними встановлені. На жаль, протягом останніх років обговорення цього питання у Четвертому Комітеті Генеральної Асамблеї ООН не продемонструвало відчутного результату, адже держави, які "володіють" цими територіями - глобальні гравці міжнародних відносин, постійні члени Ради Безпеки ООН.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
