Протимікробна дія та біологічна активність нових антисептиків і деяких хінолонів - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ПРОТИМІКРОБНА ДІЯ ТА БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ НОВИХ АНТИСЕПТИКІВ І ДЕЯКИХ ХІНОЛОНІВРобота виконана на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології Вінницького національного медичного університету ім. Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Палій Гордій Кіндратович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Дикий Ігор Леонідович, Національний фармацевтичний університет МОЗ України, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології; доктор медичних наук, професор Сидорчук Ігор Йосипович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринологіїЗдатність знижувати токсичний вплив антибіотиків виявлено у мікробних полісахаридів, багатоатомних спиртів, що доцільно дослідити у сучасних антисептичних препаратів, фторхінолонів (Мороз В.М., Палій Г.К., Волянський Ю.Л., 2000; Палій Г.К., 2002 та ін.). Потрібно наголосити, що в останні роки все більше уваги стали приділяти в Україні пошукам протимікробних засобів серед фторхінолонів, які поєднують з антисептиками і підтримують необхідні концентрації лікарських засобів у вогнищі запалення. Важливо зазначити, що у резистентних мікроорганізмів до антисептиків (декамін, ДКМ) та антибіотиків спостерігали уповільнення їх розмноження та росту, гальмування всіх фізіологічних процесів, що може бути доказом впливу антимікробних препаратів на важливі ланки обмінних процесів у клітинах. Хінолони складають велику групу нових протимікробних засобів, які є ліками вибору для лікування багатьох складних інфекцій, викликаних полірезистетними до антибіотиків, антисептиків мікроорганізмами. Подальше вивчення властивостей антисептиків, що містять чотирьохвалентний азот та фторхінолонів дозволить розширити уяву про їх антимікробний спектр і показання для їх медичного застосуванняДослідження антимікробного спектру і чутливість клінічних та музейних штамів до декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину та левофлоксацину проводили трьохкратно методом послідовних серійних розведень препаратів в рідкому поживному середовищі за загальноприйнятою методикою. Дослідження впливу протимікробних препаратів на адгезивні властивості бактерій виконували на музейних штамах (S.aureus 209 Р; S.aureus АТСС 25923; S.aureus виділених з патологічного матеріалу хворих із гнійно-запальними захворюваннями). Для експериментального обґрунтування були взяті різні суббактеріостатичні концентрації декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину. Дослідження антимікробних властивостей декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину проводили на 16 музейних та 235 клінічних штамах мікроорганізмів. Встановлено, що до амікацину виявились резистентними 114 штамів (із 185 штамів) стафілококів (62%); до азлоциліну 99 штамів (54%); до оксациліну - 71 штам (38 %) відповідно.У дисертаційній роботі на підставі експериментального дослідження та теоретичного аналізу вперше обґрунтовано розвязання наукових питань, повязаних з розробкою нових ефективних препаратів, способів із застосуванням лікарських засобів декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину для лікування експериментальної стафілококової інфекції. Встановлено особливості формування резистентності у стафілококів, ешерихій, ефективність антиадгезивної дії антимікробних препаратів на бактерії. Декаметоксин, ципрофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин проявляють високу антимікробну активність по відношенню до виділених госпітальних штамів мікрорганізмів. Помірну чутливість госпітальні штами стафілококів зберігають до олеандоміцину (51%). цефалотину (40%); лінкоміцину (34%); оксацикліну (27%); кліндаміцину (26%); цефуроксиму, цефазоліну, цефтріаксону (по 20%); стрептоміцину (14%); азлоцилін (12%); рифампіцину (9%); офлоксацину (5%); ломефлоксацину (5%); доксицикліну (5%) пефлоксацину (3%); ципрофлоксацину (3%). Клінічні штами ентеробактерій та P.aeruginosa зберігають високу чутливість до ципрофлоксацину, офлоксацину, ломефлоксацину, пефлоксацину, а саме: кишкові палички (95%); протеї (94%); синьогнійні палички (50%).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ