Протидія православної церкви і громадськості антирелігійному наступу держави у 20–30-ті роки ХХ ст. - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук ПРОТИДІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ І ГРОМАДСЬКОСТІ АНТИРЕЛІГІЙНОМУ НАСТУПУ ДЕРЖАВИ У 20-30-ТІ РОКИ ХХ СТ.Робота виконана на кафедрі російської історії Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, Іваненко Валентин Васильович, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри російської історії, проректор з науково-педагогічної роботи у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді Захист відбудеться “23” січня 2008 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Важливу роль у формуванні різнопланової суспільно значимої діяльності церкви відіграє дослідження і популяризація історії православя в нашій країні. Серед маси історичних подій особливу увагу привертає один із найтрагічніших періодів в історії української православної церкви - 20-ті - 30-ті роки ХХ століття, коли конфлікт двох світоглядних концепцій (марксистської та християнської) вийшов за рамки полеміки і вилився у пряме безкомпромісне протистояння православної церкви і більшовицької держави, в яке було втягнуте все радянське суспільство. Релігія та церква і сьогодні подеколи виступають інструментами політичних спекуляцій, а розпорошеність православних церков в Україні та їх підтримка різними політичними силами лише загострюють міжцерковні протистояння, дестабілізуючи громадське життя. Досліджуються причини, рушійні сили, напрямки, форми, методи та наслідки даної протидії, зумовлені специфікою взаємин держави, православних церков і суспільства. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні протидії православної церкви і громадськості антирелігійній політиці держави на Півдні України впродовж 1920-х-30-х років на тлі реконструкції державно-церковно-суспільних взаємовідносин.Враховуючи принципові відмінності в зображенні історії православя міжвоєнного періоду, які залежали від змісту релігійної політики держави та особистих світоглядних засад авторів, огляд історіографії теми здійснено за наступною схемою: 1) радянська історіографія; 2) твори зарубіжних і 3) сучасних українських дослідників. В умовах жорсткого протистояння церкви та держави вже в 1920-30-х рр. зявилася низка науково-публіцистичних студій, присвячених відносинам Радянської держави та православної церкви, ознаменувавши появу нового напрямку історичних досліджень. Відтак, спотворювалася картина релігійного життя в країні, формувалися стереотипи щодо причин, характеру, масштабів, рушійних сил протидії церкви і громадськості антирелігійному наступу держави. Розширення спектру вивчення історичного досвіду діяльності православної церкви у міжвоєнний період відбулося у 1970-ті - 1980-ті рр. І хоча спеціальних досліджень, близьких до теми нашої дисертації, не зявилося, втім, окремі її аспекти частково розглядалися Ю. Прагнучи довести безпідставність звинувачень Української автокефальної православної церкви, більшість зарубіжних україністів оминали проблему опору православної церкви та громадськості, або занижували їх активність у протидії антирелігійній політиці держави.Більшовики з самого початку припустилися серйозної помилки: сприймаючи релігію як своєрідний атавізм минулого, а церкву - як знаряддя експлуатації, вони хотіли силоміць ізолювати народні маси від її шкідливого впливу. Примітивне тлумачення ними феномену “релігії”, а також заперечення її позитивної ролі в суспільстві спричинили допущення значних помилок у визначенні причин суспільної протидії, а відтак - і методів реалізації грандіозного плану атеїзації. Невдоволення політикою властей викликало відверто вороже сприйняття у частини населення будь-яких її дій, зокрема по відношенню до релігії та церкви. У підрозділі 3.2 “Ставлення української спільноти до релігії та церкви” визначено рушійні сили протидії антирелігійним діям властей, досліджено ступінь релігійності різних суспільних верств як потенційних союзників церкви у боротьбі за свої права. Антирелігійна політика властей у пожовтневі десятиліття дала загалом вагомі позитивні результати, але наприкінці 1930-х рр. всупереч потужній атеїстичній пропаганді, державним заходам і навіть масовим кампаніям антирелігійного характеру більшість людей зберігала вірність церкві, православним традиціям.В умовах утвердження тоталітарної системи в Україні відбувалася боротьба, з одного боку, більшовиків-атеїстів, озброєних всіма важелями економічного, політичного та адміністративного тиску на церкву, а з іншого - переслідуваного владою духовенства та віруючих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ