Просвітницький ідеал людини і його образна інтерпретація в повістях Т. Шевченка - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукПросвітницький ідеал людини і його образна інтерпретація в повістях Т. Шевченка. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню прозової спадщини Т.Шевченка з погляду формування і розвитку в ній просвітницької концепції людини та її образного втілення. Аналізуються генетичні контакти й типологічні перегуки повістей Шевченка з європейськими та українськими просвітницькими традиціями.Погляди на світ і людину, змінюючись у залежності від епохи, перебувають у постійному русі. І якщо розглядати творчість Тараса Шевченка як практичну етику з розвиненою системою духовних цінностей, то концепція призначення людини та її естетичне втілення є ключовими моментами його культурософського світобачення. Актуальність теми дисертації «Просвітницький ідеал людини та його образна інтерпретація у повістях Т.Шевченка» зумовлена назрілою в літературознавстві необхідністю дослідження прозової спадщини Шевченка у контексті національної та західноєвропейської просвітницьких традицій, - традицій, які посилено негативізує філософія постмодернізму. Кониський зробили вагомий внесок у справу вивчення й осмислення прозового доробку Шевченка: намагалися розглянути такі проблеми, як причини звернення Шевченка до писання російською мовою, хронологію створення повістей, їх автобіографізм тощо. На початку 90-х років XX ст. шевченкознавство звільняється від позірно обєктивного, «єдино правильного» підходу до вивчення творчої спадщини письменника і його художньої прози зокрема, залучаючи, окрім традиційної методології й методики творчості, новий, розширений дослідницький інструментарій і категоріальний апарат, про що свідчать дослідження Д.У повістях, а також Щоденнику і листах виявляються різні форми рецепції їхньої творчості: цитування, використання мотивів, образів, популяризація творів через введення їх як обєктів літературного зацікавлення позитивних персонажів у повістях. Досить часто у повістях Шевченка згадуються романи Ч.Діккенса, увага до творчості якого викликана певною близькістю концепцій світу й людини, значною мірою наділених просвітительськими рисами. Але якщо в творах Діккенса, всупереч художній правді, герої (Олівер, Ніколас Ніклбі), незважаючи на згубний вплив середовища, залишаються такими ж чистими й піднесеними, як сама ідея добра, то Шевченко в повісті «Близнецы» реалістично демонструє полярні результати впливу суспільного середовища на долі Саватія й Зосима. Таким чином твори постають як типи класичного роману (повісті) виховання, викликані потребою авторів поглибити філософсько-психологічне розуміння життя. Так, герої оцінюються автором з погляду їх гуманізму; його ідеал людини - це переконаний християнин, добробут якого, зароблений власною працею, є джерелом допомоги бідним і страждаючим, а душа такої людини здатна до відчуття прекрасного як у житті, так і в мистецтві (повісті «Близнецы», «Музыкант» та ін.).Просвітницькі ідеї органічно входять у систему філософських, естетичних і літературних поглядів Шевченка. Розвиваючи ідеї західноєвропейських просвітителів, Шевченко дає нове тлумачення античному принципові «повчати розважаючи», не лише повчаючи читача у своїх творах, а й виховуючи, формуючи людину в ідеалах Розуму. Це, насамперед, універсальний характер соціальної сатири, який полягав у запереченні всіх тих сторін життя суспільства і поведінки людини, які не відповідають розуму й почуттям, і водночас - у ствердженні просвітницької норми як позитивної програми.Просвітницька основа Шевченкової естетики // Матеріали 34-ої наукової шевченківської конференції.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ