Історично-педагогічний аналіз умов та обставин за яких відбувалися формування національного світогляду та просвітницької діяльності Олени Пчілки. Обґрунтування значення педагогічної спадщини діячки для сучасної теорії освіти та виховної практики.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукЯк зазначається у Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, запорука їх успішного вирішення полягає у подоланні “девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей та національного нігілізму, відірваності освіти від національного ґрунту”. Відродження надбань вітчизняної педагогіки дасть можливість зрозуміти розвиток освіти та педагогічної науки в Україні, допоможе знайти шляхи і засоби реалізації новітніх концепцій навчання і виховання. За роки існування України як самостійної держави педагогічна наука зробила певний поступ уперед у дослідженні творчої спадщини тих діячів школи, освіти і педагогіки, які сприяли їх розвитку (Б. Становлення української школи, розвиток освіти в Україні на принципах гуманізму і демократизму, втілення в життя концепції національного виховання, освіти і навчання спонукають до нового підходу у вивченні життєдіяльності і творчої спадщини цієї непересічної особистості. Аналіз її художніх творів, публіцистичних статей, епістолярної спадщини, громадсько-просвітницької і педагогічної діяльності дає можливість обєктивніше представити багатогранну творчу індивідуальність неординарної постаті Олени Пчілки і збагатити історію української освіти і педагогіки доробком видатної українки, яку за рівнем і обсягом просвітницької роботи сучасні дослідники ставлять на один щабель з Христиною Алчевською та Софією Русовою.У першому розділі “Громадсько-просвітницька діяльність Олени Пчілки” простежується процес формування національного світогляду Олени Пчілки та розглядаються основні напрями і зміст її просвітницької праці в контексті культурно-просвітницького руху української інтелігенції в різних галузях суспільного життя. Науковими працями і публіцистичними розвідками з проблем етнографії і фольклору Олена Пчілка прагнула підняти з занепаду українське національне мистецтво, довести етнографічну самобутність України, виховувати повагу до культурних цінностей свого народу. З ініціативи Олени Пчілки при гадяцькій “Просвіті” діяла комісія з національного виховання дітей, яка регулярно влаштовувала дитячі ранки, прилучаючи дітей і батьків до свого рідного, збагачуючи їхні знання народної творчості та історичного минулого України. У другому розділі “Педагогічні погляди Олени Пчілки” зясовуються виховні засади материнської школи Олени Пчілки, розкривається сутність поглядів на рідну мову як основу національної освіти, народного вчителя, питання дитячої літератури і дитячого читання. Олена Пчілка спеціально возила дітей до волинських сіл, аби вони могли поспілкуватися рідною мовою з селянськими дітьми, часто подорожувала з ними Україною, щоб вони краще пізнали її природу і побут, послухали народні пісні, перекази, легенди, побачили обряди.Дослідження показало, що Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова-Косач) зробила значний внесок до духовної скарбниці українського народу не лише як письменниця, але і як педагог-просвітитель, сприяючи своєю творчою спадщиною і практичною діяльністю створенню основ національної освіти і виховання. Діяльність і творчість Олени Пчілки відповідала потребам українського народу на рубежі ХІХ і ХХ століть, була підпорядкована розвязанню важливих культурно-освітніх завдань і є цінним надбанням для сучасної педагогіки; У процесі дослідження встановлено, що громадсько-просвітницька діяльність Олени Пчілки припадає на кілька десятиліть: 70-і роки ХІХ - 20-і роки ХХ століть, але особливо активною вона була наприкінці ХІХ - початку ХХ століть у період пожвавлення діяльності прогресивної української інтелігенції за духовне відродження рідного народу. Невтомною громадсько-просвітницькою діяльністю Олена Пчілка пробуджувала національні почуття українців, формувала у дорослого населення і підростаючого покоління національну свідомість і самосвідомість, гордість і гідність, глибокий патріотизм і стійку громадську позицію, готовність продовжувати волелюбні традиції предків.