Можливі рівні аналізу просторово-часових вимірів політики та мета їх всебічного вивчення. Принципи реалізації просторово-часових вимірів політики на рівні політико-аналітичного дискурсу. Дослідження авторського концепту політичного простір-часу.
Міністерство освіти і науки України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Науковий керівник: доктор політичних наук, професор Денисенко Валерій Миколайович, професор кафедри політології, Львівський національний університет імені Івана Франка Захист відбудеться “24” січня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: м.Львів, вул.Драгоманова, 5Вибудовуючи концепт просторово-часових вимірів політики, не можна постійно ходити “навколо політики” (політико-аналітичний дискурс, кодифікована система політичної символізації дійсності), слід виходити на рівень інтерсубєктивних структур і, відповідно, дослідження просторово-часових вимірів розгортання політики як самореферентної системи. У рамках одного концепту просторово-часових вимірів політики складно поєднати результати різнорівневого аналізу. Аби не втратити органічної єдності отриманих результатів, в своєму дослідженні ми сформулюємо відповідь на питання про природу просторово-часових вимірів політики, у термінах принципів їх реалізації. Дотримуючись принципу єдності великих та малих кроків, встановлюємо, що мета дослідження розкривається в таких завданнях: Сформулювати комплекс теоретико-методологічних засад дослідження просторово-часових вимірів політики. Виділити можливі рівні аналізу просторово-часових вимірів політики з метою їх всебічного вивчення. просторовий часовий політика дискурсУ першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження просторово-часових вимірів політики” розглянуто ряд питань, що стосуються місця та значення, високого евристичного потенціалу концепту політичного простір-часу в рамках теорії та практики політичної науки. Розкриваються механізми концептуалізації політичного простір-часу та підстави його обєктивації як передумови вивчення та переживання просторово-часових вимірів політики. “Науковий концепт як форма обєктивації простір-часу політики: теоретико-методологічні засади дослідження” досліджено місце та значення концепту політичного простір-часу для політико-аналітичного дискурсу. В ході здійсненого аналізу зясовано та аргументовано, що найадекватнішим методом дослідження проблем просторово-часових вимірів політики є методологічний інструментарій постструктуралізму та постмодернізму з огляду на інспіровану ними презумпцію філософського розрізнення як методологічного принципу. “Принципи становлення політичного виміру буття людини” активно використано теорію дискретності часу, згідно з якою простір-час політичного виміру буття людини поділяється на дискретні стани актуально-континуального простір-часу політики.Оскільки при формулюванні наукової новизни роботи основні акценти зроблено на категоріально-понятійному апараті дослідження, остільки у висновках ми наголошуємо на принципах реалізації просторово-часових вимірів політики. Ці методи обрано для пізнання та пояснення політичної дійсності позначеної процесами деконструкції, персоналізації та аструктурності через інспіровані ними методологічні принципи, серед них найбільшого значення для авторського концепту просторово-часових вимірів політики набуває принцип філософського розрізнення (фр. differance). Аргументовано, з позиції обраного дослідницького інструментарію, доцільність вивчення принципів просторово-часових вимірів політики на трьох рівнях аналізу: простір-часу політико-аналітичного дискурсу; просторово-часової означеності політичного виміру буття людини; просторово-часових вимірів інтерсубєктивних структур політики, що знайшло адекватне відображення в структурі роботи і зумовило її поділ на три змістових розділи. Зясовано та аргументовано з позиції політологічного конструктивізму, що визначальними принципами реалізації просторово-часових вимірів політики на рівні політико-аналітичного дискурсу є принцип розрізнення обєктивоване / необєктивоване (в рамках пізнавальних практик постструктуралізму). Простір-час політичної дійсності обєктивується лише в процесі концептуалізації самої дійсності в рамках політико-аналітичного дискурсу, і стає необєктивованим виходячи за межі поля рефлексії агентів виробництва наукових знань.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
