Просторове буття сучасної держави - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових ученьУ дисертації вперше у вітчизняному правознавстві комплексно досліджуються проблеми просторового буття держави шляхом обєднання питань поняття державної території та її правових властивостей, надано геополітичну оцінку території як стратегічного потенціалу держави, надано аналіз просторової організації державної влади сучасного суспільства, представлено тенденції регіоналізації й централізації у справі вдосконалювання державного устрою України. Новизна дисертаційного дослідження проявляється як в інтерпретації ролі державної території для існування сучасної держави, так і в пропозиції щодо введення специфічного поняття “державний простір”. Уперше надано визначення державного простору, що обумовлюється не тільки державною територією, але й всією сукупністю державних подій, що розгортаються у відносинах з прикордонними (суміжними) державами; державами, в яких є в наявності економічні, політичні й культурні інтереси, а також транснаціональними корпораціями, міжнародними й регіоналістичними організаціями й іншими субєктами, з якими вибудовуються державні відносини. На теоретико-правовому рівні розглянуто проблему виникнення “віртуальних держав” і показано, що відсутність у них території як елементу організації є основним запереченням проти можливості визнання їх державними утвореннями й субєктами міжнародного права. Показано, що територія є просторовою межею дії державної влади, існування ж державної території повязане з установленням державних кордонів: вони є межами, в яких здійснюється державна влада і межовими знаками території, на якій проживає народ.Відхід від традиційного, чисто юридичного вивчення проблем державної території, звернення до політологічного й геополітичного знання дозволяє досягти позитивних результатів при дослідженнях на тему простору. Можна констатувати, що питання території держави розглядаються багатьма вченими у різних сферах юриспруденції від національного до міжнародного права у різні часи. Досягнення поставленої мети припускає вирішення конкретних завдань дослідження: - розглянути поняття території держави в контексті юридичної науки й геополітики й вивчити основні властивості державної території; вивчити моделі політико-територіального устрою держави й виділити принципи правового регулювання державної території в Україні; Зокрема, новизна проявляється в таких положеннях, що виносяться на захист: уперше: - надано визначення державного простору, що обумовлюється не тільки державною територією, але й всією сукупністю державних подій, що розгортаються у відносинах із прикордонними (суміжними) державами; державами, в яких є в наявності економічні, політичні і культурні інтереси, а також транснаціональними корпораціями, міжнародними й регіоналістичними організаціями й іншими субєктами, з якими вибудовуються державні відносини;Перший розділ “Територія як категорія державознавства і складова держави” складається із трьох підрозділів і присвячений розгляду територіального підґрунтя держави та характеристиці території як елемента сучасної держави. “Територія в працях класиків державознавства” розглядаються ідеї видатних державознавців минулого про територію як елемент держави у просторі державної влади, типології держави, юридичної й геополітичної концепції території держави. Територія в працях класиків юриспруденції зявляється як територіальна основа будь-якої держави, невідчужуваний елемент “особистості” держави та її місцерозвитку. “Територія як елемент сучасної держави” зазначається, що сучасні дослідники у галузі теорії держави і права майже одноголосні в питанні віднесення території до обовязкових елементів держави. Серед способів зміни території держави особливе місце займають способи придбання території, що поділяються на: 1) самостійні (aquisito originaria) - завоювання (анексія, приєднання іншої держави) або заволодіння (невоєнна окупація, якщо територія є бездержавною) і 2) похідні (derivativa), коли держава, що здобуває територію, успадковує права й обовязки, що лежать на території, яка придбається.При всьому значенні цієї проблеми для України з погляду сучасного підходу до питань взаємодії центра й периферії держави, а також пошуку стійкої форми державного устрою, не можна далі, ізольовано від геополітичного положення України, розглядати державне життя, що означає необхідність використання геополітичних розробок проблематики простору й території. За аналогією можна стверджувати про існування простору державних подій (державний простір), що дає можливість виділити не тільки територіальне відокремлення держави, але й її взаємозвязки з іншими державами, її інтереси на інших територіях і в інших державах.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ