Просторові аспекти управління фінансовим потенціалом промисловості регіону - Отчет по практике

Міністерство освіти і науки УкраїниОбєкт дослідження: закономірності формування фінансового потенціалу промислових підприємств України в системі фінансових відносин регіону, що супроводжують взаємодію між владою та бізнесом в процесі реалізації концепції сталого розвитку відповідних територій. Новизна результатів роботи: поглиблені науково-методичні основи аналізу змісту поняття фінансовий потенціал, як економічної категорії; обґрунтовані методологічні засади побудови ефективного організаційно-економічного механізму забезпечення нарощення фінансового потенціалу підприємства з урахуванням обєктивних закономірностей розвитку урбанізованого простору. Сформульовано методологічні засади формування механізму реалізації політики інноваційного розвитку промислового сектору регіону на мезорівні. Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставі проведеного аналізу можуть бути запропоновані науково-методичні підходи до подальшого дослідження можливостей удосконалення фінансового механізму управління розвитком соціоекономічних систем в межах певних адміністративно-територіальних одиниць України з урахуванням регіональних особливостей такого розвитку.Історія розвитку багатьох країн світу у другій половині ХХ століття засвідчила, що намагання змінити життя людей на краще тільки за рахунок політичних, або економічних інструментів без відповідних інституційних перетворень є неефективними. Будь-які явища та процеси, а особливо ті, які характеризують функціонування таких складних соціокультурних систем, як міста повинні досліджуватись системно із урахуванням специфіки їх еволюції як у просторі, так і у часі. Процеси формування вартості ключових ресурсів - землі, пряці та капіталу в межах населених пунктів мають свої обєктивні закономірності, які повинні бути враховані при побудові ефективного механізму просторового розвитку в т.ч. за рахунок узгодженої синхронізації розвитку окремих сфер і ланок виробничої та фінансової систем певної території. Обєктивно існуючі переваги виробничої спеціалізації та можливості отримання додаткових економічних ефектів від масштабу виробничої діяльності стимулюють бізнес розміщати своє виробництво в межах великих міст і цілих агломерацій.Вирішення завдань стратегічного управління потребує визнання вагомої ролі фінансового потенціалу в процесах економічного розвитку, адже недосконала політика формування і контролю його використання значно обмежує можливості й варіанти розвитку території. Перш ніж почати розгляд численних тлумачень поняття «фінансовий потенціал», необхідно визначити загальне значення поняття «потенціал». Потенціал - це сукупність джерел, можливостей, засобів, запасів, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення якої-небудь мети [27] Потенціал - джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведеними в дію, використані для вирішення якогось завдання, досягнення певної мети, можливості окремої особи, суспільства, держави, підприємства в певній галузі [30, c.11] Шелегеда Б. Г., Савченко М. В., Савченко І. В. у складі економічного потенціалу виділяють природно-ресурсний, фінансовий, трудовий, науково-технічний потенціали, а також потенціал основних виробничих фондів [45].Така класифікація потребує деталізації і уточнення самого понятті регіон, оскільки управління на рівні регіону будь-яким процесом взагалі і інноваційним розвитком, зокрема, передбачає наявність (розмежування) відповідних повноважень, як у органів державної влади, так і у місцевого самоврядування, що в свою чергу може потребувати внесення певних коректив в існуючий в Україні адміністративно-територіальний устрій, фінансово-кредитну політику держави та інші сфери взаємних відносин центру та регіонів. Так, термін “регіон” як обєкт управління нерідко повязується з адміністративно-територіальним устроєм країни: в статті 1 закону України “Про стимулювання розвитку регіонів” під регіоном розуміється територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя [72]. Значно ширше в «Економічній енциклопедії» дає визначення терміну «регіон» В.Симоненко: «Регіон (лат. regio (rеgіопis) - область, округ) - територія країни із специфічними природно-кліматичними та економічними умовами та характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил з урахуванням демографічних, історичних, соціальних особливостей, розвиток якої здійснюється на основі законів національної економіки і регіональних, у результаті чого формуються регіональні економічні відносини» [73]. Зважаючи на той факт, що субєктом стимулювання інноваційного розвитку будь-якої території виступають як державні органи, так і органи місцевого самоврядування юрисдикція яких обмежується територією певної адміністративно-територіальної одиниці, оправданим нам здається ототожнення регіону із областю та в окремих випадках - територією великих населених пунктів і агломерацій.