Просторічна лексика в романі Володимира Лиса "Соло для Соломії" - Реферат

Серед розмаїття імен сучасних українських письменників блистить і яскраве ймення Володимира Лиса. Про цей роман сам автор говорить так: «Це доля жінки на тлі цього ж століття. Як вона сприймала воєнні та повоєнні події, як долала ті випробування, які давала доля, як часом протистояла, а часом пристосовувалась до цього життя. Використання цих пластів мови у романі цілком обґрунтоване і доцільне, оскільки додає йому колоритності і вдало відтворює мову волинського села у ХХ столітті. Українська мова, на думку Володимира Лиса, має величезні можливості для зображення дійсності, теперішнього і минулого, образів і характерів персонажів, зокрема західно-поліський діалект, яким промовляють до читачів герої «Століття Якова» та «Соло для Соломії», частково романів «Іван і Чорна Пантера» і «Щоденники Ієрихар».Індивідуально-художня манера творчості кожного письменника значною мірою характеризує мовний контекст усієї епохи, стан нормування літературної мови та динаміку її стилістичної диференціації і лексико-семантичних змін. У сучасній українській мові поширене таке визначення просторічної лексики: «Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого та ін. відтінку” [8, 12]. Тобто більшість мовознавців вважають, що просторічна лексика стоїть поза літературною нормою, але активно вживається в побутовому мовленні і в художній літературі як стилістичний засіб надання зневажливої, іронічної, грубуватої характеристики зображуваному [1, 227], «як засіб мовленнєвої характеристики персонажа з певного соціального середовища» [6, 130], «з гумористичною і сатиричною метою» [1, 342]. Наприклад, характеристику голові колгоспу Басюті автор дає так: «Бицюра Басюта, що вже не одну жінку ни тико облапав, а й змусив саму до контори прийти» [3, 263]; про Василя пише: «…той халамидник, хоч і не малий вже, а парубок-підстарок…» [3, 91], «не такий він вже й селюк, обтесався тут, чому б і ні.»[3, 201], про дитину Варки: «нивроку опецько» [3, 228], про синів Антона: «які козарлюги ростуть!» [3, 25] Просторіччя, що характеризують дії вживаються рідше, зокрема: «Та раптом крізь той рейвах дзвінке дівчаче: - Пустіте Василька!» [3, 37]. Отже, як засвідчують приклади, просторічна лексика в мову автора вкраплюється не лише тоді, коли він використовує невласне пряму мову, що дозволяє йому поєднати свою мову з мовою персонажів твору, висловлюватися вільно і безпосередньо, а і при характеристиці героїв, що робить її більш колоритнішою і створює в тексті гармонію із мовою героїв роману.Використання просторічної лексики в художній літературі обумовлено багатьма аспектами художності та експресії. Функціональна роль просторіччі досить велика: просторіччя несе в собі не тільки ненормативну лексику, воно несе новизну, емоційну забарвленість. Застосування її автором у власному тесті виданні спрощує функцію сприйняття його читачем. Такими принципами і мотивується використання просторічної лексики в романі Володимира Лиса «Соло для Соломії». В даному романі послуговування такою лексикою найчастіше несе певне експресивно-стилістичне навантаження та використовується як засіб передачі зневажливого ставлення, засудження певних вад людини, а також виконує характеристично-номінативну функцію.Таким чином, з метою стилізації розмовності Володимир Лис у романі «Соло для Соломії» використовував не тільки периферійні пласти лексики - просторічні слова, деформовані з погляду літературної норми, але й лексеми, які за сферою вживання межують з позалітературними елементами - вульгаризми і слова інвективної лексики, а також - невмотивовані росіянізми, слова із зниженою експресивністю. Їх залучення в художні тексти є строго вмотивованим, письменник не зловживав цими засобами, залучаючи їх здебільшого в репліки персонажів з метою мовної характеристики героя або для висвітлення його емоційного стану. Мову персонажів характеризують і елементи суржикового мовлення, які свідчать про правдиве відображення живого народного слова, на якому негативно позначилось явище інтерференції української і російської мов. Автор відображуючи тодішні політичні і соціальні умови, просто не міг не застосувати росіянізмів, оскільки саме вони творять частину лексичного запасу волинського регіону, де відбуваються дії роману. Навантажуючи слова певними смисловими значеннями, експресивністю, згрубілістю та різноманітними конотативними відтінками Володимир Лис наближує персонажів до дійсності та читача.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні тематичні групи просторічної лексики у романі

1.1 Просторічна лексика в художньому стилі

1.2 Характеристика лексики у романі В. Лиса «Соло для Соломії» за тематичними групами

Розділ 2. Стилістичне навантаження просторічної лексики в романі В. Лиса «Соло для Соломії»

Висновки

Список використаної літератури

Таким чином, з метою стилізації розмовності Володимир Лис у романі «Соло для Соломії» використовував не тільки периферійні пласти лексики - просторічні слова, деформовані з погляду літературної норми, але й лексеми, які за сферою вживання межують з позалітературними елементами - вульгаризми і слова інвективної лексики, а також - невмотивовані росіянізми, слова із зниженою експресивністю. Їх залучення в художні тексти є строго вмотивованим, письменник не зловживав цими засобами, залучаючи їх здебільшого в репліки персонажів з метою мовної характеристики героя або для висвітлення його емоційного стану. Рідше зустрічаються просторіччя в мові автора. Це робиться для того, щоб висвітлити мовну авторську характеристику персонажа чи події.

Мову персонажів характеризують і елементи суржикового мовлення, які свідчать про правдиве відображення живого народного слова, на якому негативно позначилось явище інтерференції української і російської мов. Автор відображуючи тодішні політичні і соціальні умови, просто не міг не застосувати росіянізмів, оскільки саме вони творять частину лексичного запасу волинського регіону, де відбуваються дії роману.

Просторіччя використовуються для індивідуалізації образів і для створення невимушеної розмови. Неможливо правдиво відтворити дійсність за допомогою лише літературної мови чи термінології, адже усі реалії відображаються у мові та лексичних новотворах, тому люди так люблять читати художню літературу, бо вона показує їх самих. Навантажуючи слова певними смисловими значеннями, експресивністю, згрубілістю та різноманітними конотативними відтінками Володимир Лис наближує персонажів до дійсності та читача. Адже у цьому й талант автора - в експресивності тексту, у зображенні основних світових ідей, людських проблем та настроїв.

У даному романі Володимира Лиса просторічні елементи виконують, окрім функції мовної характеристики, ще й експресивно-оцінну функцію. Багато лексем несуть номінативно-експресивне навантаження. Володимир Лис робить це для того, щоб реалістичніше відобразити відносини між людьми, дати власну оцінку і змалювати оцінку персонажа іншому персонажеві.

Загалом просторічна лексика в художніх текстах письменника є естетичним знаком стилізованої народнорозмовної стихії. Вона свідчить про глибинність даного роману, його цілісність і гармонійність. Ввівши у роман просторічну лексику, автор допомагає героям увійти у світ читача, а читачеві опинитися у ритмі подій, що описуються у романі.

1. Ганич Д.І. Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. - К.: Вища шк., 1985. - С. 360.

2. Коваль А.П. Культура української мови. - К.: Наук. думка, 1964. - С. 192.

3. Лис В.С. Соло для Соломії: роман / Володимир Лис; пердм. Т. Прохаська. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. - С. 368.

4. Літературознавча енциклопедія/ Автор-укладач Юрій Ковалів.- Т. 2. - К.: Академія, 2007. - С. 346.

5. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник / За ред. Л.І. Мацько. - К.: Вища шк., 2003. - С. 462.

6. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. - К.: Либідь, 1993. - С. 247.

7. Русанівський В.М. Естетика художнього слова // Культура слова. - 1976. - Вип. 11. - С. 5-17.

8. Словник української мови: в 11 томах. - Том 8, 1977. - С. 301.

9. Ткаченко Т.В. Елементи просторіччя в мові прози Михайла Стельмаха / Т.В. Ткаченко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство): Зб. наукових праць. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - Випуск 1. Книга 1. - C. 96-101.

Размещено на .ru