Просте речення в давньоанглійській мові: синтаксичний, семантичний, когнітивний та комунікативний аспекти - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і науки УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі ділової іноземної мови та перекладу Харківського національного університету імені В.Н. ШЕВЧЕНКО Ірина Семенівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри ділової іноземної мови та перекладу Захист відбудеться 18.12. 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Однак питання ідентифікації простих речень та їх меж, предикативності, пропозиції, семантичних ролей елементів аргументно-предикатної структури були й залишаються найактуальнішими проблемами дослідження речення. Pintzuk), однак просте речення давньоанглійської мови ще чекає на комплексне вивчення. Гіпотеза нашого дослідження полягає у тому, що пропозиційний зміст, втілений у реченні певного синтаксичного устрою, моделюється за ментальними схемами, узагальненими в свідомості мовців; а відтак просте речення давньоанглійської мови є системою взаємоповязаних аспектів, в якій простежується взаємний вплив синтаксичних (варіювання базових словопорядків OV / VO), когнітивно-граматичних (ментальні схеми речення), структурно-семантичних (аргументно-предикатні структури речення та їх лексико-семантичне наповнення) і комунікативно-функціональних чинників (тема-рематичні властивості речень окремих жанрів). У визначенні структурних схем синтаксичних одиниць використані елементи традиційного та генеративного методів аналізу; семантика конституентів простого речення досліджена із застосуванням рольового та валентнісного аналізу; комунікативно-функціональні характеристики простого речення встановлені із застосуванням теорії актуального членування; жанрове варіювання моделей простого речення досліджено із залученням окремих методів лінгвостилістики. Базові ментальні схеми простого речення, які організують семантичний простір давньоанглійської мови, представлені схемою БУТТЯ ОБЄКТА з різновидами МІСЦЕ БУТТЯ ОБЄКТА, ЧАС БУТТЯ ОБЄКТА; схемою БУТТЯ ОЗНАКИ ОБЄКТА з різновидами ЕКСПЛІКАЦІЯ, ІДЕНТИФІКАЦІЯ, ХАРАКТЕРИЗАЦІЯ, ЗМІНА ОЗНАКИ, ОЗНАКОВА РЕЛЯЦІЯ; схемою СТАН СУБЄКТА з різновидами ЕМОЦІЙНИЙ СТАН, МОДАЛЬНИЙ СТАН; схемою ВПЛИВ НА ОБЄКТ з різновидами ВПЛИВ ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ, ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ та водночас ВПЛИВ НА ПАЦІЄНС, ВПЛИВ НА БЕНЕФАКТИВ; схемою ДІЯ СУБЄКТА з різновидами КАУЗАЦІЯ ЗМІНИ ОБЄКТА, КАУЗАЦІЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ОБЄКТА, МОВЛЕННЄВО-МИСЛЕННЄВА ДІЯ, РЕЗУЛЬТАТИВНА ДІЯ і схемою САМОСТІЙНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ СУБЄКТА.Daneљ) дозволяє визначити просте речення давньоанглійської мови як мінімально значущу комунікативну одиницю (монопредикативну), аргументно-предикатну структуру, що має одну пропозицію (просту або ускладнену) та реалізується базовою моделлю S ? NP VP з урахуванням когнітивних, семантичних і комунікативних чинників формування поверхневої структури. У давньоанглійський період прості речення виокремлюються із текстів історичних памяток, виходячи з кількості дієслів в особовій формі, тобто за предикацією, яка слугує виміром меж простого речення. Межі встановлюються за критерієм граматичного узгодження підмета й присудка в особі й числі, причому якщо кілька присудків відповідають одному підмету, таке речення розглядається як монопредикативне з однорідними присудками. Виходячи з того, що центром давньоанглійського простого речення є дієслівний вузол, який обовязково називає дію та факультативно - діяча, обєкт дії, обставини, серед речень з verbum finitum вирізняємо прості й ускладнені. Предикативність як невідємна ознака простого речення полягає у співвідношенні його змісту з описуваною дійсністю, формуючи глибинну семантичну структуру речення - предикати й залежні від них аргументи.Проведений комплексний аналіз синтаксичних, семантичних, когнітивно-граматичних та комунікативно-функціональних характеристик простого речення у їх взаємодії в мові давньоанглійського періоду свідчить, що просте речення є системою взаємоповязаних аспектів, де варіювання базових словопорядків простого речення OV / VO зазнає впливу когнітивно-граматичних (ментальні схеми речення), структурно-семантичних (аргументно-предикатні структури речення та їх лексико-семантичне наповнення) і комунікативно-функціональних чинників (тема-рематичні властивості речення у текстах окремих жанрів). У давньоанглійській мові синтаксична структура простого речення є поєднанням іменної (NP) та дієслівної фрази (VP), яким, як правило, передує топік - адвербіалія, що задає орієнтацію для всього речення. Інфінітив у функції дієслівного додатка простого речення не ускладнює структури речення та вживається після дієслів, що номінують наказ, дозвіл, волевиявлення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ