Просодична організація висловлювань з модальними частками в німецькій мові - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук ПРОСОДИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИСЛОВЛЮВАНЬ З МОДАЛЬНИМИ ЧАСТКАМИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІСучасний етап розвитку лінгвістики, орієнтований на комунікативно-прагматичний підхід до вивчення мовних одиниць, передбачає різноаспектні дослідження їх реального функціонування у мовленні. Реферована робота становить собою експериментально-фонетичне дослідження, присвячене ролі модальних часток у просодичному оформленні висловлювань німецького діалогічного мовлення. Незважаючи на те, що німецька мова багата на МЧ, питання про їх лінгвістичний статус, склад, функції, а також про їх вплив на загальний зміст висловлювання залишаються недостатньо розробленими в загальнотеоретичному та термінологічному плані. Оскільки діалог - це повноцінна підсистема комунікації, яка представляє діяльність адресанта й адресата і містить сукупність мовних засобів та екстралінгвістичних факторів, обраних і скомбінованих для оптимального досягнення комунікативних завдань, то його можна розглядати як адекватний рівень для повного й детального опису МЧ. У дослідженні визначено лінгвістичний статус німецькомовних МЧ, їх значення, функції та вплив на діалог у цілому.Перший розділ “Теоретичні передумови дослідження модальних часток у німецькій мові” містить огляд літератури відносно дефініцій, складу, значень і функцій модальних часток. Незважаючи на існування стосовно часток величезної кількості точок зору, що мають як деякі подібності, так і значні відмінності, встановлення лінгвістичного статусу МЧ не можна вважати цілком завершеним, оскільки саме тлумачення терміну “частка” дотепер є доволі неоднозначним, у звязку з чим ускладнюється визначення корпусу (або складу) часток та їх належності до відповідних частин мови (І.Г. Шендельс (1952) та визначали їх як незмінні слова, що не мають властивості виступати в ролі самостійного члена речення й служать для привнесення додаткових смислових відтінків у висловлювання. До найпоширеніших належать: „слова-заповнювачі” („Fьllwцrter“), „слова-приправи” („Wьrzwцrter“), „слова-супроводжувачі” („Beiwцrter“), „відтінкові частки” („Abtцnungspartikeln“), „частки, що впливають на все речення цілком” („Satzpartikeln“), „іллокутивні частки” („illokutive Partikeln“), „слова, що надають висловлюванню певного забарвлення” („Fдrbewцrter“), „частки, що передають ставлення мовця” („Einstellungspartikeln“), „слова-латки” („Flickwцrter“), „модальні частки” („Modalpartikeln“), “діалогічні частки” („Dialogpartikeln“). Німецькомовні МЧ є виразниками прагматичних установок: користуючись МЧ співрозмовник дає зрозуміти, яким чином він оцінює своє висловлювання щодо достовірності його змісту та обставин ситуації спілкування (Г.Н.Розвязання основних завдань дослідження дало змогу зробити наступні висновки: 1. Серед акустичних ознак, які найбільш чітко диференціюють висловлювання з досліджуваними МЧ, відзначаються ЧОТ, тональний контур завершення та характер руху тону протягом усього висловлювання. Велике значення для ідентифікації висловлювань з МЧ мали також: - пікова ЧОТ усіх структурних елементів, частотний інтервал структурних елементів висловлювань, частотний діапазон; Таким чином, звязність висловлювань у діалозі забезпечується на фонетичному рівні цілим комплексом просодичних засобів, що виступають у складній взаємодії як один з одним, так і з МЧ, що підсилюють дію просодичних засобів і тим самим збільшують виразність мовлення. Крім того, висловлювання з МЧ відрізняються більшою тривалістю низхідної гілки інтонаційного контуру, що свідчить про яскравість інтонації, тобто створюється такий інтонаційний малюнок висловлювання, за яким визначається наявність у мовця емоційного настрою.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ