Пропедевтика порушень письма у першокласників з вадами мовлення в умовах білінгвізму - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукПропедевтика порушень письма у першокласників з вадами мовлення в умовах білінгвізму. Дисертаційна робота містить результати теоретико-експериментального дослідження проблеми запобігання й виправлення відхилень письма у першокласників-білінгвів з вадами мовлення. Проблема вирішується на основі вивчення педагогічного забезпечення становлення навички грамотного письма в учнів-логопатів масових шкіл в умовах співіснування близькоспоріднених мов.Першочерговими завданнями, що визначаються у початковій мовній освіті, є формування загальномовленнєвих умінь і навичок, розвиток мовленнєвих здібностей, вагомою складовою яких є читання і письмо, оволодіння котрими в умовах близькоспорідненого білінгвізму залишається проблематичним для учнів молодших класів (М.С. Особливої актуальності ця проблема набуває стосовно навчання дітей, яким притаманні певні мовленнєві вади, що зумовлюють серйозні утруднення в опануванні основними програмовими навчальними дисциплінами та викликають значну кількість помилок на письмі (А.А. Згодом недостатній рівень володіння українською мовою та поверхове знання російської мови призводить до того, що розпочинаючи шкільне навчання, першокласники часто плутають обидві мови, створюючи тим самим мішанину із російських слів в українському фонетичному обрамленні та українських, морфологізованих за російським зразком. Прояви в усному мовленні явищ інтерференції та транспозиції спричиняють поширення помилок на письмі, на що вказують у своїх дослідженнях Н.О. У спеціальній педагогіці питання попередження й подолання відхилень письма в учнів з порушеннями інтелекту за паралельного функціонування двох неблизькоспоріднених мов - національної і російської розроблено, апробовано та впроваджено в практику корекційної роботи.У першому розділі дисертації «Теоретичні передумови дослідження порушень письма в учнів з вадами мовлення» висвітлено психолого-педагогічні засади формування письма; розглянуто проблему білінгвізму в теорії і практиці навчання молодших школярів загальноосвітніх шкіл; представлено аналіз й узагальнення науково-теоретичних, навчально-методичних джерел з подолання відхилень письма у двомовних учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку спеціальних шкіл. У другому розділі - «Особливості стану усного мовлення та письма в учнів-білінгвів» встановлено домінантність мови спілкування двомовних учнів; на основі проведеного логопедичного обстеження визначено ступені мовленнєвого недорозвинення; вивчено стан оволодіння навичками українського літературного мовлення білінгвів і монолінгвів з ВМ на всіх рівнях мовної системи. Опитування дало змогу встановити, що постійне російськомовне оточення й спілкування у родині, неусвідомлений характер білінгвізму та відсутність диференційованих установок на користування учнями тією чи іншою близькоспорідненої мовою є причинами проявів російсько-української двомовності, яка спостерігається у мовленні 48% школярів, тобто майже у половини. У ході логопедичного обстеження ми опиралися на принцип системності у вивченні мовленнєвої діяльності дітей, який вказує на тісний взаємозвязок між окремими її складовими: між вимовою і фонемоутворенням, між усним мовленням і письмом, використовувався і інший принцип, що визначає взаємозалежність рівня розвитку фонематичного сприймання учня та його готовність до оволодіння грамотою рідної мови. Так, вивчення різних видів письмової продукції логопатів-білінгвів дозволяє стверджувати, що найчисельнішою групою помилок є фонемо-графічні, які складають 49,7 % від усієї кількості помилок і обєднують недоліки, повязані з пропусками, заміщеннями, вставляннями чи переставляннями літер, їх елементів, складів; роздільним написанням частин слів чи їх пропусками, замінами літер за кількістю елементів чи просторовому розміщенні, дзеркальним написанням букв та їх спотворенням на письмі; друга група вміщує інтерферентні помилки (21,1 %), зумовлені ототожненням та перенесенням мовних явищ із російської мови в українську у розрізі всіх її рівнів; третю кількісну групу становлять правописні помилки (18,9 %), повязані з незасвоєнням учнями правописних норм у межах навчальної програми з української мови; четверта група письмових недоліків відзначена лексико-граматичними відхиленнями (10,3 %), що характеризуються порушеннями звязку слів у словосполученні чи реченні, заміною слів подібних за звуковою наповнюваністю чи семантичною схожістю; пропусками слів або їх злитним написанням.Аналіз та узагальнення результатів опрацьованих психолого-педагогічних досліджень засвідчив необхідність подальшого пошуку ефективних засобів і прийомів запобігання й подолання розладів письма у двомовних учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ