Промислова, підприємницька та енергетична політика Європейського Союзу - Курсовая работа

В даній роботі ми розглянемо політику Союзу в промисловій, підприємницькій та енергетичній сфері. Провадження спільної дослідної діяльності й енергетичної політики було частково передбачено секторальними договорами, насамперед договором про заснування Євратому. Різне правове підґрунтя пятьох основних спільних політик у різних секторах економіки обумовило розбіжності в їхньому розвитку; окрім того, ці розбіжності стали наслідком різних вимог держав-членів щодо цих політик на різних історичних етапах - на стадії митного союзу, стадії спільного ринку та нещодавній стадії економічного та валютного союзу.Промислова політика ЄС - це широкий набір інструментів державного регулювання, застосування яких забезпечує зростання виробництва та конкурентоспроможності певного сектора/галузі або секторів/галузей економіки. Комісія ЄС визначає промислову політику ЄС як складову політики у сфері регулювання підприємництва, яка визначається як «сукупність заходів, спрямованих на формування бізнес-середовища, сприятливого для розвитку підприємств усіх організаційно-правових форм, розмірів, видів діяльності та регіонів»*. Отже, промислова політика може бути визначена як застосування інструментів і принципів політики ЄС у сфері регулювання підприємництва до компаній промислового сектора. Промислову політику ЄС прийнято розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому сенсі промислова політика ЄС включає: · загальні заходи у сфері подальшого розвитку внутрішнього ринку та утвердження Європейського економічного і монетарного союзу (в цьому розумінні промислова політика ЄС є складово-юзагальної економічної політики ЄС);Енергія у різних формах споживається всіма секторами економіки. З 1990 по 2000 рік валове споживання енергії в ЄС15 зросло на 10 %, при цьому питома вага твердого палива знизилася на 29 %, природного газу - зросла на 52 %, атомної енергії - на 23 %, поновлюваних джерел енергії - на 35 %, нафти - на 8 %. Нафта є найвагомішим джерелом енергії (питома вага у споживанні енергії становить 36,7 %), вона переважно використовується у транспорті (56 % валового споживання нафти), як сировина у нафтопереробній промисловості (15 %), а також в інших галузях кінцевого споживання промислових товарів, послуг та в домогосподарствах (сукупна частка дорівнює 23 %). Останнім часом стрімко зростало використання енергії з відновлюваних джерел (енергія біомас, гідроенергетика, енергія вітру, сонця, геотермальна, фотогальванічна тощо), частка якої досягла 6,7 % у 2005 році. Енергія біомас успішно використовується для виробництва електроенергії , опалення, виробництва біопального для транспорту.Отже, базовим, першим етапом промислової політики ЄС є аналіз рівня конкурентоспроможності промисловості країнчленів ЄС,який дає змогу виявити сильніта слабкі сторони кожної галузі промисловості і на цій основі запропонувати адекватні заходи промислової політики як у галузевому , регіональному, так і у функціональному аспектах. Другий етап - це консультації із зацікавленими сторонами, коли мають бути максимально враховані всі інтереси та обрані найбільш адекватні й ефективні інструменти, узгоджені із усіма зацікавленими сторонами. На основі національних Планів зайнятості (Employment Action Plan) передбачається підвищити показники зайнятості (на початку 2000х років вони у країнах ЄС становили в середньому 60 % для жінок і 50 % для зайнятих у віці 55-64 років), зменшити питому вагу некваліфікованої праці у молодому віці від 18 до 24 років. промисловий європейський енергетичний Враховуючи розроблений Комісією План дій, Рада ЄС у березні 2005 року визначила три ключові напрями перегляду Лісабонської стратегії: по-перше, підтримка наукових досліджень та інновацій як головного двигуна сталого економічного зростання; по-друге, забезпечення сприятливого середовища для інвестування та працевлаштування в ЄС і, по-третє, сприяння економічному зростанню та зайнятості задля піднесення соціальної згуртованості*. Європейська хартія малих підприємств, прийнята Європейською Радою у червні 2000 р., закликає країни-члени до багатосторонньої підтримки МСП за 10 основними напрямами: освіта і професійна підготовка для підприємств; прискорення та здешевлення процедури відкриття підприємства; поліпшення нормативно-правової бази регулювання підприємницької діяльності; підвищення рівня професійних умінь і навичок працівників; збільшення можливостей доступу до Інтернету; піднесення ефективності Спільного ринку; оподаткування та джерела фінансування; посилення технологічної бази МСП; всебічна підтримка МСП та поширення успішних моделей електронної комерції; підвищення ефективності лобіювання інтересів МСП на національному та Європейському рівнях.Сучасна політика ЄС в енергетичній сфері має три головні мети - конкурентоспроможність енергетичного сектора, сталий розвиток і безпека енергопостачання.

Зміст

Вступ

1. Сутність та еволюція спільної промислової політики Європейського Союзу

2. Суть і значення спільної європейської енергетичної політики

3. Сучасні принципи та механізми реалізації спільної промислової політики ЄС

4. Сучасний стан енергетичної політики ЄС

5. Перспективи спільної Європейської енергетичної політики

6. Перспективи та напрямки нової енергетичної політики ЄС

Висновок

Список використаної літератури