Характеристика та променеві ознаки захворювань печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, перелік їх провідних променевих досліджень. Основні показання та протипоказання до пункційної біопсії печінки під ультразвуковим контролем та радіоімунного аналізу.
При дифузних ураженнях печінки на ультразвукових сканограмах виявляються неспецифічні дифузні зміни ехоструктури та ехогенності паренхіми печінки та збільшення розмірів органу - гепатомегалія (рівномірне або нерівномірне).Ехографічними ознаками жирової інфільтрації є рівномірна гепатомегалія, дифузне рівномірне підвищення ехогенності паренхіми із збереженням однорідної ехоструктури, збіднення судинного малюнку за рахунок нечіткої візуалізації стінок внутрішньопечінкових розгалужень ворітної вени, знижена звукопровідність за рахунок послабленого проникнення ультразвуку через печінку. Іншою причиною підвищення ехогенності паренхіми печінки може бути фіброз і цироз печінки, що найчастіше розвивається внаслідок хронічного вірусного ураження (вірусні гепатити В, С). Нерідко печінка може виглядати незміненою, при тяжкому, тривалому перебігу звичайно визначається гепатомегалія, дифузне нерівномірне підвищення ехогенності паренхіми, її акустична неоднорідність за рахунок чергування ділянок підвищеної та зниженої ехогенності, збільшена акустична щільність стінок ворітної вени, зменшення діаметру печінкових вен, поступове збіднення судинного малюнку за рахунок погіршеної візуалізації дрібних і гілок ворітної вени та печінкових вен, зумовлене збільшенням ехогенності та неоднорідною ехоструктурою паренхіми печінки. Специфічним ехосимптомокомплексом характеризується пізня стадія цирозу печінки. Він складається з наступних ехоознак: зменшення розмірів правої частки із збільшенням хвостатої частки; нерівний, бугристий контур печінки (вузлувата поверхня печінки); виражена гетерогенність ехоструктури печінки за рахунок чергування ділянок підвищеної, середньої та зниженої ехогенності; дифузне підвищення ехогенності паренхіми; деформація судинного малюнку різного ступеню; ознаки портальної гіпертензії: спленомегалія, збільшення діаметрів ворітної та селезінкової вен, портосистемні шунти - реканалізована пупкова вена в круглій звязці печінки, сплено-ренальні шунти, асцит .Морфологічна верифікація різних варіантів хронічного гепатиту, цирозу печінки. Біохімічне та бактеріологічне дослідження вмісту порожнин з метою диференціації кіст, ускладнених гематом, абсцесів, пухлин із розпадом.Серед доброякісних солідних уражень печінки найчастіше зустрічаються гемангіома, доброякісна вузлова гіперплазія та аденома печінки. 80% первинних злоякісних пухлин печінки складають гепатоми (гепатоцелюлярний рак). Вторинне злоякісне ураження печінки виникає майже з будь-якої первинної пухлини. Типовими ехоознаками капілярної гемангіоми є утвір високої ехогенності, з однорідною ехоструктурою, круглої або овоїдної форми, найчастіше розташований в правій частці субкапсулярно, має рівний або хвилястий контур, чітко відмежований від оточуючої паренхіми. Решта пухлин печінки має дуже різноманітну ехографічну картину, і отже, немає жодної ехографічної ознаки на підставі якої можна вірогідно диференціювати доброякісний або злоякісний характер ураження і навіть первинність або вторинність ураження при солітарних вузлах.Паразитарне захворювання, яке часто трапляється в тих географічних місцях, де вирощують овець. Потрапивши в організм проміжного господаря, паразит через стінку кишки з плином крові портальною веною потрапляє в печінку (або ще далі), де розвивається в кісту.Ехографічне виявлення ехогенних структур з дистальною акустичною тінню, що зміщуються в просвіті жовчного міхура - фактично 100% ознака наявності жовчних конкрементів . В разі відсутності вільного просвіту жовчного міхура, в проекції його розташування може визначатись ехогенна смуга з широкою дистальною тінню, що свідчить про наявність нефункціонуючого жовчного міхура, повністю заповненого конкрементами.Основними ехографічними ознаками гострого холециститу є: ультразвуковий симптом Мерфі - локальна болючість при натисканні датчиком у ділянці жовчного міхура; потовщення стінки більше 3мм, смугастий вигляд стінки жовчного міхура - наявність гіпоехогенних ділянок лінійної форми, зумовлених запальною інфільтрацією та набряком стінки; збільшення поперечного розміру міхура більше 5см; наявність конкрементів; перивезикальні зміни в паренхімі печінки, накопичення рідини навколо міхура - ознаки ускладеного перебігу . При хронічному холециститі жовчний міхур може бути зменшеним у розмірах, деформованим, з локальним або дифузним потовщенням стінки, наявністю в просвіті конкрементів або осаду у вигляді ехогенного матеріалу, що утворює додатковий шар в залежній ділянці жовчного міхура, може визначатись позитивний ультразвуковий симптом Мерфі. Спайки, що утворюються при перихолециститі, призводять до всіляких деформацій, обмеження рухомості, сповільнення евакуації жовчі. Контрастні речовини вводять через жовчний міхур або через міхурну протоку в загальну жовчну протоку. Діагноз раку жовчного міхура доопераційно встановити складно, оскільки його ехографічні ознаки неспецифічні.У діагностиці каменів жовчного міхура вирішальну роль грає сонографія. Інші камені виявляються при холецистографії, якщо міхурна
План
План
1. Променеві ознаки захворювань печінки
1.1 Симптом дифузного підвищення та зниження ехогенності паренхіми печінки
1.2 Показання та протипоказання до пункційної біопсії печінки під ультразвуковим контролем
1.3 Вогнищеві солідні ураження печінки
1.4 Ехінококоз печінки
2. Променеві ознаки захворювань жовчного міхура
2.1 Холелітіаз (жовчно-камяна хвороба)
2.2 Холецистит
3. Захворювання жовчних шляхів
4. Радіоімунний аналіз (РІА)
Висновок
Література
1. Променеві ознаки захворювань печінки
Вывод
Таким чином, можна визначити діагностичні програми та схеми променевого дослідження при ураженнях печінки, жовчних шляхів: При вогнищевих ураженнях на перший план виходять ультразвукові і компютерно-томографічні дослідження. При їхній недостатності прибігають до методів штучного контрастування - холецистографії, холеграфії, холангіографії, ендоскопічної ретроградної панкреатохолангіографії, ангіографії. При дифузних ураженнях печінки зростає значення сцинтиграфії. Оцінку біохімічних процесів у печінці проводять за допомогою радіоімунного визначення гормонально активних речовин і ферментів. Це класична загальна тактична схема. Але при окремих синдромах лікар може змінювати її, виходячи з даних анамнезу, клінічного огляду, результатів лабораторних і інструментальних досліджень.
Провідні променеві дослідження при захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів
Мета обстеження Провідні променеві методи
Загальна оцінка морфології печінки Сонографія, КТ
Дослідження функції ретикулоендотеліальної системи печінки Гепатосцинтиграфія
Дослідження жовчовидільної функції печінки Гепатобілісцинтиграфія (холесцинтиграфія)
Жировий гепатоз КТ
Вогнищеві ураження печінки Сонографія, КТ
Оцінка морфології жовчного міхура Сонографія
Визначення аномалій жовчного міхура Холецистографія
Діагностика жовчнокамяної хвороби та холециститів Сонографія, холеграфія
Дослідження жовчних проток Холеграфія, ЭРПХГ, транспарієтальна холангіографія
Виявлення розширення жовчних проток Крізьшкірна крізьпечінкова холангіографія
Диференціація печінкової та механічної жовтівниці Холецистографія, МРТ
Вивчення концентраційної функції жовчного міхура Холеграфія
Вивчення моторики жовчного міхура Холецистографія, сонографія
Наявність дуоденального рефлюксу Холецистографія, сцинтиграфія
