Проходи історією й мандрівки пам’яттю: образ Львова у нарисах Івана Крип’якевича й Олександра Надраги - Статья

Проходи історією й мандрівки памяттю: образ Львова у нарисах Івана Крипякевича й Олександра Надраги Здійснено порівняльний аналіз образів Львова у нарисах Івана Крипякевича та Олександра Надраги.У дуже непростих політичних умовах, після програшу в протистоянні 1918-1919 рр. українці прагнули довести, що, попри все, Східна Галичина під історичним та національно-культурним оглядом була й залишається їхньою землею. “Історичні проходи по Львові” Івана Крипякевича заслужено здобули славу канонічного путівника по місту не лише серед львівських українців. Згодом вони разом студіювали і в Львівському університеті, хоча й на різних відділах: Іван Крипякевич зосередив свою увагу на історії, Олександр Надрага вивчав право. Мандрівка містом тут починається з екскурсу в його давню історію (“Княжий город”), що мала маніфестувати споконвічну українськість Львова, а далі продовжується окремими географічними маршрутами (Високий замок, Ринок, Руська вулиця, Середмістя та довколишні вулиці, Личаків, Галицьке передмістя, напрямок від Полтви до Єзуїтського парку, Замарстинів, Клепарів, Голоско, Брюховичі тощо). Натомість у ХІХ ст., наголошує історик, польська “тромтадратія" перетворює Високий Замок у свій меморіал-“копець” Люблінської Унії, тоді як для українців площа під “копцем" стає місцем політичних віч та фестин, а у час Листопадового Чину - плацдармом бойових дій за Львів .Шпитальна, Котленська, Алембеків, Бика, Жерельна, які теж були часто осідками ліпшої або гіршої сорти люпанарів і місцем променади жеркинь купної любові, котра реалізувалася звичайно в існуючих там “годинних" готелях, та по яких то вулицях було часто досить небезпечно ходити одинцем вечорами і ночами. Соняшна мала яку-таку репутацію, головно відколи брати Германи побудували при ній розривкове варієте “Колоссеум”, яке із-за своєї звичайно доброї програми тішилося досить великою фреквенцією і ведучий до нього пасаж, та відколи на цій вулиці побудовано трамвайну лінію (.) Головним елементом, що робив теж ці вулиці небезпечними, були виселені зі Львова наголовні злодії, проститутки, які ухилялися від санітарної та поліційної контролі, та волоцюги (инших прични виселення ані Австрія, ані Польша не знали). Фурманської вулиці, на “лови" і “здобутки”. (.) Ту треба було перевести радикальну операцію, а передусім зрівнати з землею більшість рудер, якими ця дільниця була переповнена, а оставші ще камяниці основно зремонтувати. Але навіть такий роздрібнений табулярний стан не відповідав дуже часто фактичному станові посідання власності, бо вписані ще дотепер в ґрунтових книгах співвласники і їх наступники давно поділилися поодинокими фізичними частинами цеї рудери, а кромі цього велика частина ще дотепер інтабульованих співвласників або давно позбула позтабулярно свої дрібочні уділи третім особам, або померла без заінтабульовання її уділів на спадкоємців, або місце її теперішнього проживання було невідоме. Знова на основне і дороге зремонтовання залишених ще будівель не могла здобутися рада города, раз і-за недостачі відповідних фондів, а дальше з огляду на це, що ці будівлі були приватною власностю, а власників годі було змушувати до ремонту, бо ними були переважно скрайні бідняки.

Основний зміст дослідження