Програмність як жанрова парадигма камерної вокальної музики: до проблеми виконавського розуміння - Автореферат

Одеська державна музична академія імені А.В. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРобота виконана на кафедрі історії музики та музичної етнографії Одеської державної музичної академії імені А.В. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Самойленко Олександра Іванівна Одеська державна музична академія імені А.В. Ушинського, професор, зав. кафедрою музичного виховання та хореографії кандидат мистецтвознавства, доцент Коханик Ірина Миколаївна Національна музична академія України ім. Захист відбудеться “20” травня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Одеській державній музичній академії імені А.В. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А.В.Дослідження камерної вокальної музики в типових для неї жанрових різновидах є актуальною проблемою для музикознавців і виконавців; дана проблема може розглядатися як базова для зближення і збагачення їх творчих пошуків, особливо в галузі нових символічних функцій музичного, словесно-музичного тексту. Якщо камерна вокальна музика з найбільшим правом може назватися ліричною жанровою галуззю музики і її становленню у цій якості сприяє формування вокальної мініатюри, то циклічні форми камерної вокальної музики, виявляючи звязок з театралізованою програмністю, із сюжетно-персоніфікованими прийомами музичного розвитку, претендують на драматичні образні значення. Не випадково, на наш погляд, і те, що даний жанровий напрям музики остаточно сформувався і виділився не тільки в процесі стильової індивідуації композиторської творчості, а й паралельно з жанровою диференціацією оперної творчості і виділенням з неї камерної опери, що також виявляє прагнення до граничної індивідуації усіх своїх параметрів. Мета дослідження - виявити та обґрунтувати причини, умови і тенденції жанрового виокремлення камерної вокальної музики у звязку з проблемою виконавського розуміння. У дисертації використовуються історичний, естетико-культурологічний, жанрово-стильовий, текстологічний і структурно-функціональний підходи, що утворюють єдину методологічну основу дослідження відповідно до завдань музикознавчого аналізу цілісної жанрової природи музики.У Розділі 1 - «Явище жанрової інтерференції в камерній вокальній музиці» розглядаються літературні та музичні умови програмності в творчості композиторів-романтиків (підрозділ 1.1), виявляється драматизація камерно-вокального циклу у творчості Дм. Зясовується, що програмність в музиці є історичним явищем, змінює своє формальне місце та змістове призначення в залежності від ролі музики у певному культурно-історичному контексті, від типу культурної свідомості та загального соціально-аксіологічного самовизначення музики. Пропонується підхід до типології програмності в музиці саме з жанрового боку, тобто з боку нормуючих начал музики. Таким чином визначаються три основні типи програмності: ситуативно-прикладний, що зумовлений первинно-жанровою побудовою музики; автономно-інтерпретуючий, показовий для періоду «вивільнення» музичної логіки та індивідуації музичної творчості, тобто для вторинно-авторського етапу розвитку музичного мистецтва; контекстуальний або символічний, що стає провідним у русі музики від періоду романтизму до сучасної доби. Ліст вважає питання про програмність повязаним з естетичним призначення музики, бо безсумнівною перевагою музики є здатність одночасно передавати силу й зміст почуття, перетворюватись на доступну сприйняттю сутність людського духу, що й є істинною художньою програмою музики.Явище жанрової інтерференції, що стає головною умовою еволюції камерної вокальної музики, полягає в накладенні ознак однієї жанрової форми на іншу, з наступною зміною кожної, але й зі збереженням її вихідних ознак, викликає стилістичний «білінгвізм» жанрової форми, що виникає внаслідок її взаємодії з іншою, але в межах даної жанрової галузі. Цьому служать: а) виокремлення камерного жанру як найбільш авторизованого, автобіографічного, навіть «сповідального»; б) звязок цього виокремлення з завданням втілення найбільш глибинної символіки, що виражає особливу творчу активність особистісної свідомості; в) свобода вибору і трактування композиційних і стильових прототипів у камерній музиці, що дозволяє поглиблювати специфічні можливості музичної мови; г) автономність позиції виконавця як соліста - навіть при участі в ансамблі (дуеті, тріо); д) нарешті, особливе значення для донесення ліричної музичної семантики набуває вокальне інтонування - «живе» одухотворене звучання людського голосу як виявлений у звуці унікальний психологічний малюнок особистості; дане особливе камерне ліричне інтонування стає сполучною ланкою між камерно-вокальним циклом і камерною оперою.

Основний зміст дисертації