Прогнозування виникнення хронічного гастродуоденіту у дітей з різних клімато-географічних регіонів, оптимізація профілактики та реабілітації - Автореферат

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇРобота виконана на кафедрі педіатрії №3 Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Казак Світлана Сергіївна Київська медична академія післядипломної освіти ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Денисова Маргарита Федорівна, завідувач відділення гастроентерології, Інститут педіатрії акушерства та гінекології АМН України. доктор медичних наук, професор Бєлоусов Юрій Володимирович, завідувач кафедри дитячої гастроентерології, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. Захист дисертації відбудеться “26 ”червня 2001року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”, “Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м.В структурі захворювань гастроентерологічного профілю ХГД в Україні посідають пяте місце і становлять 26,2 на 1000 обстежених дітей дошкільного віку, а серед підлітків займають перше місце, складаючи 26,74‰ (Ціборовський О.М., Денисова М.Ф., 1996). А саме в Киргизстані розповсюдженість ХГД у дітей в загальній структурі становить 44,3‰, що відповідає третьому місцю (Алымбаев Э.Ш., Кожоназаров К.К., 2000). Удосконалити і оптимізувати профілактику та реабілітацію дітей з ХГД на основі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу, прогнозування факторів ризику формування захворювання у мешканців різних клімато-географічних регіонів. Провести порівняльне співставлення клініко-параклінічних особливостей перебігу ХГД у дітей м. Особисто розроблено спосіб прогнозування виникнення хронічного гастродуоденіту у дітей та спосіб прогнозування хелікобактерної інфікованості у дітей з хронічним гастродуоденітом при поєднаній патології органів травлення, а також розроблено диференційовані методи лікування ХГД у дітей, в залежності від клініко-морфологічної форми.Для встановлення найбільш вагомих факторів ризику виникнення захворювання використано методи анкетування та інтервювання батьків і дітей за спеціально розробленими опитувальними картами, які включали 160 питань, відповідно 6 групам факторів ризику (ФР): соціально-економічних; соціально-гігієнічних; соціально-психологічних; ФР, повязаних з медичною активністю родини; факторів ризику, що несприятливо впливають на імунну систему; біологічних ФР. В стані загострення ХГД обстежено 270 дітей, серед яких 150 дітей з м. I група (основна) - діти, яким застосовували комплексну етапну терапію (м.Київ n=76; м. З метою оптимізації терапії та поліпшення вторинної профілактики захворювання дітям I-ї групи обох регіонів проводилось диференційоване етапне лікування. Таким чином, згідно з отриманими результатами сукупність ФР виникнення ХГД у дітей обох регіонів базується як на загальних (спадкова схильність), так і регіональних особливостях (в київській групі-раннє штучне вигодовування, несприятливий психологічний клімат у родині, хронічний тонзиліт; в бішкекській групі - дисбактеріоз кишківника, сухоїдіння, пізня вечеря і багатодітність в родині).На підставі аналізу частотних характеристик сукупності медико-біологичних, соціальних факторів та особливостей перебігу ХГД у дітей розроблені математичні моделі його прогнозування. Збіг теоретично очікуваних результатів ефективності прогнозування ХГД з реально існуючими складає в київській групі 83,5% і 81,3% в бішкекскій, а Нр-інфікування в м. Розроблені математичні моделі прогнозування вірогідності виникнення ХГД та Нр-інфікованості у дітей сприяють своєчасному виявленню дітей групи ризику по захворюванням органів гастродуоденальної зони та проведенню диференційованих лікувально-профілактичних заходів. Удосконалення етапного лікування ХГД з застосуванням в стадії загострення на тлі базисної терапії пробіотиків (йогурт канадській, біолакт) та в періоді реабілітації біостимуляторів (“Апілак” в київській групі, “Екстракт мумійо” і національний напій “Максим” в бішкекській) прискорює темпи зворотнього розвитку провідних клініко-морфологічних змін та усуває імунологічні та вегетативні порушення. Катамнестичні спостереження через 18 місяців після закінчення стаціонарного лікування свідчать, що етапність розроблених диференційованих реабілітаційних заходів сприяє стійкій ремісії у 78,8% дітей-киян і 76,0% бішкекчан, хворих на ХГД.

Основний зміст роботи.