Прогнозування та профілактика перинатальних втрат - Автореферат

Міністерство охорони здоров?я УкраїниАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Науковий консультант доктор медичних наук, професор Вдовиченко Юрій Петрович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. доктор медичних наук, професор Дашкевич Валентина Євдокимівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач акушерського відділення екстрагенітальної патології; доктор медичних наук, професор Сенчук Анатолій Якович, Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини, завідувач кафедри акушерства та гінекології. Захист дисертації відбудеться “_24_”_квітня_ 2002 року о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім.Не можна не відзначити і ступінь вираженості основної акушерської патології, що сприяє зростанню перинатальної смертності: передчасні пологи, пізні гестози, анемія вагітних, фетоплацентарна недостатність і ін. Дисертація є пролонгованим дослідженням Державної наукової програми України 01.08 “Розробка та впровадження у практику охорони здоров?я системи заходів по профілактиці перинатальної та дитячої захворюваності та зниження смертності” (№ держ.реєстрації 01.95U005996), а також фрагментом науково-дослідної роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Зясувати частоту і причини перинатальних втрат при основних видах акушерських ускладнень: передчасні пологи, пізні гестози, аномалії пологової діяльності та переношена вагітність, а також при урогенітальній інфекції і екстрагенітальній патології. Встановити значущість основних клінічних і лабораторно-функціональних методів дослідження (плацентографічний, фетометричний, доплерометричний, кардіотокографічний, морфологічний, бактеріологічний і ендокринний статус) для ефективного прогнозування перинатальних втрат. Запропонувати й оцінити клінічну ефективність нової методики прогнозування перинатальних втрат у жінок з високим ризиком їх розвитку.В залежності від наявної акушерської і екстрагегітальної патології було виділено 6 підгруп: передчасні пологи - 892 випадки; пізні гестози - 1022; переношена вагітність - 185; аномалії пологової діяльності - 2082 випадки; екстрагенітальна патологія - 1277; урогенітальна інфекція - 283 випадки. На наступному етапі була розроблена нова методика прогнозування перинатальних втрат на підставі комплексного клініко-лабораторного і функціонального обстеження 359 вагітних з діагнозом “фетоплацентарна недостатність”, що були розроджені в 1997 році. На заключному етапі проведено клініко-лабораторне і функціональне обстеження 300 жінок, які були розподілені на такі групи: - контрольна - 100 соматично здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності, які були розроджені через природні пологові шляхи; І група - 100 жінок з високим перинатальним ризиком, тактика ведення до і протягом вагітності проводилась за загальноприйнятою методикою; Розроблена і впроваджена в практику нова модель зниження перинатальних втрат складається з таких моментів: 1 - підготовка подружніх пар до вагітності, починаючи з етапу планування сімї: підвищення числа планованої вагітності, використання сучасних методів контрацепції, санація хронічних осередків інфекції й адекватної оцінки соматичного та генетичного здоровя подружжя;У дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукової проблеми до визначення факторів ризику перинатальної патології та розробки моделі прогнозування перинатальних втрат, наукового обгрунтування системи організаційних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження перинатальної смертності. Встановлено, що рівень перинатальної смертності у жінок з недоношеністю складає 136,9‰; з пізніми гестозами - 67,6‰; з аномаліями пологової діяльності - 22,5‰; з екстрагенітальною патологією - 57,3‰; з урогенітальною інфекцією - 57,5‰, а при частоті кесарева розтину 12,9% - відповідно 18,6‰. Застосування диференційованого підходу до профілактики та лікування порушень у системі мати-плацента-плід дозволило достовірно знизити частоту фетоплацентарної недостатності в 2,6 рази; анемії вагітних - у 1,7 рази; пізніх гестозів - у 1,4 рази і загрози переривання вагітності - у 1,5 рази при одночасному попередженні декомпенсації гемодинамічних і ендокринологічних порушень і зменшення рівня плацентографічних, фетометричних та морфологічних змін. Використання розробленого нами комплекса лікувально-профілактичних заходів при розродженні жінок з високим перинатальним ризиком сприяло зниженню частоти передчасного розриву плодових оболонок у 2,2 рази; аномалій пологової діяльності в 2,1; дистресу плода в пологах - у 2,6; кесаревих розтинів - у 2,8 рази; середньо-тяжких форм асфіксії новорождених - у 2,3; гіпотрофії плода - у 2,6 і перинатальних втрат - у 3 рази.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ