Прогнозування та профілактика фетоплацентарної недостатності у вагітних з сифілітичною інфекцією - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім.П.Л.ШУПИКАРобота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України НАУКОВИЙ КЕРІВНИК доктор медичних наук, професор Вдовиченко Юрій Петрович, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології Захист дисертації відбудеться “_21_”_червня_ 2002 року о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м.Як відмічають вітчизняні та зарубіжні дослідники, упродовж останнього десятиріччя відбувся значний ріст сифілітичної інфекції, в основному, у населення репродуктивного віку (Н.А.Каюпова,1992; Л.Д.Калюжна та співавт.,1996; Н.Г.Гойда,1999).Серед основних причин даної тенденції виділяють погіршення матеріального стану людей, появу соціально несприятливих шарів населення, низький рівень сексуального виховання, лібералізацію статевих відношень тощо (Е.Б.Яковлева, 1991; Л.Б.Маркін та співавт., 1998). В даний час загальновідомим є той факт, що вагітні, які перенесли сифілітичну інфекцію, складають групу високого ризику щодо розвитку акушерської і перинатальної патології. Все вищевикладене свідчить про актуальність обраного наукового напрямку, а адекватне лікування дозволить поліпшити результати розродження жінок з сифілітичною інфекцією під час вагітності. Метою роботи стало зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з сифілітичною інфекцією на підставі вивчення функціонального стану фетоплацентарного комплексу, а також розробки та впровадження прогностичних та лікувально-профілактичних заходів. Розробити та впровадити практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних з сифілітичною інфекцією на підставі використання медикаментозної корекції та фізичних факторів впливу.У відповідності з метою та задачами даного наукового дослідження було обстежено 90 вагітних жінок з сифілітичною інфекцією, які були розподілені на три групи: І група - 30 вагітних з сифілітичною інфекцією та фетоплацентарною недостатністю (група прогнозування); ІІ група - 30 вагітних з сифілітичною інфекцією, які одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи щодо корекції порушень в системі мати-плацента-плід; ІІІ група - 30 вагітних з сифілітичною інфекцією, які одержували розроблену нами лікувально-профілактичну методику з метою корекції фетоплацентарної недостатності. Як показали наші дослідження, найчастіше у обстежених нами жінок було відмічено ранній початок (до 15 років) статевого життя (І група - 33,3%; ІІ група - 36,7% та ІІІ група - 40,0%) та незадовільне економічне положення (І група - 40,0%; ІІ група - 36,7% та ІІІ група - 33,3%). Декілька рідше зустрічались часта зміна статевих партнерів (І група - 23,3%; ІІ і ІІІ група по 26,7%); відсутність конкретної спеціальності (І група-26,7%; ІІ група - 20,0% та ІІІ група - 23,3%) та низький рівень санітарної культури (І та ІІІ група - по 20,0% та ІІ група-23,3%). Для розробки ефективної моделі прогнозування перинатальних втрат були проаналізовані результати клініко-лабораторного та функціонального обстеження 30 вагітних жінок з сифілітичною інфекцією та підтвердженим діагнозом “фетоплацентарна недостатність”. Одержані нами дані вказують на переважання в обох групах прихованого раннього (по 33,3%) та вторинного сифілісу (по 30,0%) порівняно з вторинним рецидивуючим (ІІ група - 20,0% та ІІІ група - 23,3%) та первинним сифілісом (ІІ група - 16,7% та ІІІ група - 13,3%).Можливість збереження вагітності у жінок з сифілітичною інфекцію залежить від терміна гестації, в який вона була діагностована: у структурі всіх розроджених тільки в поодиноких випадках (6,7%) сифіліс був діагностований до 28 тижнів вагітності, а у решті 93,3% вагітних ця інфекція була встановлена вже після 28 тижнів гестації. Профілактичне використання актовегіну та гіпербаричної оксигенації дозволяє нормалізувати функціональний стан фетоплацентарного комплексу та імунологічної реактивності до 33-34 тиж., а також знизити частоту фетоплацентарної недостатності в 2,1 разу; анемії вагітних в 1,7 разу; пізніх гестозів в 2,5 разу; аномалій пологової діяльності в 2 рази; передчасних пологів в 2 рази та кесаревих розтинів в 3 рази, запобігти перинатальних втрат та зменшити частоту середньо-тяжких форм асфіксії новонароджених в 3 рази.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ