Прогнозування розвитку та особливостей поєднаного перебігу артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу - Диссертация

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Прогнозування розвитку та особливостей поєднаного перебігу артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу.2 Методи дослідження3.1 Стан вуглеводного обміну та рівень ІФР-1 в крові хворих на артеріальну гіпертензію та з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типуВизначити рівень інсуліноподібного фактора росту-1 та провести порівняльний аналіз його рівнів у крові з урахуванням статевої приналежності у хворих з ізольованим перебігом артеріальної гіпертензії та з поєднаною патологією - артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу. Вивчити показники стану вуглеводного (глюкоза сироватки крові, імунореактивний інсулін, HBA1c, індекс інсулінорезистентності - HOMA-IR), ліпідного (холестерин та його фракції, тригліцериди в сироватці крові, коефіцієнт атерогенності) обмінів та провести функціональні проби печінки (білірубін та його фракції, аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза), рівень креатиніну та мочевини у крові хворих з ізольованим перебігом артеріальної гіпертензії та у хворих на артеріальну гіпертензію з поєднаним цукровим діабетом 2 типу. Встановити наявність впливу рівня інсуліноподібного фактора росту-1 в крові на показники стану вуглеводного й ліпідного обмінів серед хворих з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу й визначити роль показника рівня ІФР-1 у крові як маркера ризику розвитку порушень вуглеводного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від статі. Розроблено дискримінантну модель для оцінки ризику розвитку ЦД 2 типу у хворих на АГ з використанням показника рівня ІФР-1 у крові. гіпертензія артеріальна цукровий діабет Розроблено дискримінантну модель для оцінки ризику розвитку ЦД 2 типу у хворих на АГ з використанням показника рівня ІФР-1 у крові, розраховано параметри класифікаційних функцій для обґрунтування віднесення хворого до групи з ізольованим перебігом АГ або до групи з поєднаною патологією АГ та ЦД 2 типу, що сприяє вдосконаленню способів прогнозування розвитку поєднаного перебігу АГ та ЦД 2 типу та розширює перелік критеріїв ранньої діагностики ЦД 2 типу у хворих на АГ.Згідно з даними МОЗ, в Україні у 2014 році офіційно зареєстровано 1 млн 197 тис. хворих на ЦД, що становить 2,79%, з яких 90% осіб - хворі на ЦД 2 типу (1 млн 110 тис.) [105]. Проведене в Україні дослідження стратифікації ризику в пацієнтів з АГ та ЦД 2 типу показало, що майже половина пацієнтів з ЦД 2 типу і неконтрольованих АГ мають дуже високий 4-річний ризик кардіоваскулярних ускладнень, який визначається як підвищеним АТ, так і наявністю супутніх патологічних змін [176]. Серед пацієнтів на момент постановки діагнозу ЦД 2 типу 66,7% мали ознаки АГ, 88,4% обстежених хворих на ЦД 2 типу мали ознаки метаболічного синдрому. В Італії протягом 4 років проведено клінічні дослідження з вивчення впливу контролю (зниження) АТ на уповільнення прогресування ускладнень, зокрема діабетичної нефропатії у хворих з поєднаним перебігом АГ та ЦД 2 типу. Проведене клінічне дослідження, за участю 1260 пацієнтів у віці від 25 до 75 років з ЦД 2 типу тривалістю 15 років (медіана часу 10,4 років) щодо визначення причин летальних випадків показало, що за цей час померли 9,5% пацієнтів вони мали велику тривалість захворювання на ЦД 2 типу та АГ, отримували більшу дозу інсуліну.Кількість осіб з недіагностованим ЦД 2 типу в 3-4 рази може перевищувати кількість пацієнтів з встановленим діагнозом ЦД 2 типу [87]. Приблизно в 50% хворих ЦД 2 типу залишається недіагностованим протягом тривалого часу внаслідок наявності асимптомного перебігу ранніх порушень вуглеводного обміну [3]. Дисметаболізм глюкози розвивається задовго до виникнення порушення толерантності до глюкози і дебюту ЦД 2 типу, однак уже на цій стадії у хворих виявляється ІР, компенсаторна гіперінсулінемія і починають розвиватися макросудинні ускладнення [96]. Отримані результати фундаментальних досліджень порушень вуглеводного обміну на доклінічному етапі розвитку ЦД 2 типу стали основою для запровадження терміну "предіабет" [50,96]. Предіабет - це стан порушення вуглеводного обміну з підвищенням рівня ГКН, до величини, яка ще не може бути підставою для встановлення діагнозу ЦД 2 типу [50,228,270].Наприкінці 50-х років ХХ століття висунуто наукову гіпотезу, згідно якої припускалося існування релізинг-факторів у системі реалізації впливу соматотропного гормону на тканини організму. Гіпотезу висунуто за результатами експериментальних досліджень, в яких встановлено, що соматотропний гормон впливав на тканини лише in vivo, а при його введенні в міоцити, які перебували в живильному середовищі in vitro, не спостерігалося ніякого ефекту. Синтез ІФР-1 відбувається у печінці під впливом соматотропного гормону, естрогенів, андрогенів та інсулінута безпосередньо в кардіоміоцитах, гладенькомязових клітинах судин, фібробластах, адипоцитах та інших клітинах.

Зміст

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Фактори ризику розвитку цукрового діабету 2 типу у хворих на артеріальну гіпертензію з ознаками предіабету

1.2 Методи діагностики предіабету у прогнозуванні поєднаної патології АГ та ЦД 2 типу

1.3 Історія ІФР-1 в клініці хвороб

1.4 Експериментальні дослідження ІФР-1 при серцево-судинних захворюваннях, акромегалії, ендотеліальній дисфункції, ремоделюванні міокарда

1.5 Звязок рівня ІФР-1 з показниками стану вуглеводного обміну

1.6 Роль ІФР-1 та пошук маркерів розвитку ЦД 2 типу на ранньому етапі

1.7 Роль ІФР-1 в прогнозуванні метаболічних порушень у хворих на артеріальну гіпертензію

1.8 Перспективи ІФР - 1 у корекції ЦД 2 типу медикаментозними методами

1.9 Способи корекції метаболічних порушень у хворих на артеріальну гіпертензією

1.10 Рекомендації з профілактики цукрового діабету 2 типу

Розділ 2. Матеріали і методи дослідження