Прогнозування і профілактика ішемії товстої кишки при реконструктивних операціях на черевній аорті - Автореферат

ІНСТИТУТ НЕВІДКЛАДНОЇ І ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ ІМ. В.К.Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Міміношвілі Омарі Ісідорович, заступник директора з лікувальної роботи ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України, завідувач кафедри шпитальної хірургії Донецького державного медичного університету ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мішалов Володимир Григорович, Київський національний медичний університет ім. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної хірургії № 2 з курсом грудної та судинної хірургії; доктор медичних наук, професор Гюльмамедов Фарман Ібрагимович, Донецький державний медичний університет ім.Ступінь вираженості ішемічних уражень товстої кишки при виконанні реконструктивних і відновних операцій на інфраренальному відділі аорти варіює від скороминучих ішемічних порушень до розвитку некрозу товстої кишки (Гавриленко А. В. та співавт., 1993, Давыдов Ю.А., 1997, Kaiser M.M.et al., 1996, Bjorck M., 2002). Частота розвитку ішемічних ушкоджень товстої кишки у вигляді ішемічного коліту коливається від 0,2% до 10%, а трансмуральний інфаркт товстої кишки трапляється в 1-2% випадків втручань на інфраренальному відділі черевної аорти. Кількість ішемічних уражень товстої кишки різко зростає при ургентних операціях з приводу розриву аневризми черевного відділу аорти і досягає 60% (Hagihara P. et al., 1979., Ernst C., 1983). Розроблений спосіб визначення скорочувальної активності товстої кишки є експрес-методом визначення ступеня вираженості порушень моторно-евакуаторної функції, як ознаки ішемії товстої кишки, дозволяє визначити тактику хірургічного лікування хворих з оклюзійно-стенотичними ураженнями інфраренального відділу аорти і забезпечує виконання оперативних втручань із збереженням оптимального кровотоку у товстій кишці. Застосування способу визначення порушень моторно-евакуаторної функції товстої кишки і прогнозування ризику виникнення парезу, як ознаки її ішемії, використання електростимуляції товстої кишки у післяопераційному періоді надає можливість відновити перистальтику у ранні строки після операції, поліпшити реваскуляризацію і трофіку тканин товстої кишки, завдяки чому зменшилась кількість її ішемічних уражень, що в результаті дало змогу скоротити тривалість перебування хворого в стаціонарі і поліпшити якість життя хворих.Скарги з приводу дисфункції шлунково-кишкового тракту були у 85 (51,8%) хворих, 52 (31,7%) хворих мали одночасно декілька скарг. При цьому біль у лівій половині живота помічали 55 (33,5%) хворих, запори відзначали 56 (34,1%) хворих, періодичне здуття живота було у 29 (17,7%), нестійкі випорожнення - у 15 (9,2%), проноси - у 5 (3,1%). Нормальна швидкість евакуації барієвої суспензії по товстій кишці виявлена у 78 (47,6%) хворих, прискорена - у 9 (5,5%), що виявлялося частими рідкими випорожненнями, сповільнена - у 58 (35,4%) хворих. При ангіографічному дослідженні кровотоку по нижній брижовій артерії у 118 хворих з синдромом Леріша виявлено: нижня брижова артерія (НБА) функціонувала у 75 (45,7%) хворих, була оклюзована у 43 (26,2%). Із 43 (26,2%) хворих з оклюзованою НБА два шляхи колатерального кровообігу відмічено у 26 (15,8%) хворих, наявність функціонуючого одного шляху колатерального кровотоку відмічено у 17 (10,4%) хворих, у 14 (8,5%) - це була дуга Ріолана, у 3 (1,8%) - мережа анастомозів між прямокишковими артеріями.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі поліпшення результатів лікування хворих з ішемією товстої кишки після реконструктивних втручань на черевній аорті за допомогою нових методів діагностики, лікування і профілактики порушень скорочувальної функції товстої кишки, що дало змогу знизити кількість післяопераційних ускладнень і летальності. Поряд із загальновідомими методами дослідження, вивчення рухової активності товстої кишки за допомогою застосовуваної нами механоколограми і за розробленою методикою опрацювання отриманих кривих, дало змогу якісно і кількісно оцінити стан моторної функції товстої кишки у хворих з атеросклеротичними ураженнями аорти та її гілок. Одночасна реєстрація біоелектричних потенціалів, внутрішньопорожнинного тиску, тиску стінки кишки, визначення порогу чутливості та збудності кишкової стінки поряд із загальновідомими методами дослідження дозволяє визначити стадію компенсації функції кишечнику і ступінь ризику виникнення післяопераційного парезу, уточнити показання до реконструктивних операцій на вісцеральних артеріях, а також стежити за ефективністю лікування. Використання електростимуляції товстої кишки в післяопераційному періоді дало змогу відновити перистальтику в ранній термін післяопераційного періоду, поліпшити реваскуляризацію і трофіку тканин товстої кишки, завдяки чому знизилася кількість її ішемічних уражень на 16,1%.

Основний зміст