Прогностичне значення визначення турбулентності та варіабельності серцевого ритму при різному характері перебігу ішемічної хвороби серця, ускладненої серцевою недостатністю - Автореферат

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України ПРОГНОСТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТУРБУЛЕНТНОСТІ ТА ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ПРИ РІЗНОМУ ХАРАКТЕРІ ПЕРЕБІГУ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ, УСКЛАДНЕНОЇ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮЗавдяки розробці новітніх методів діагностики та лікування, впровадженню сучасних фармакологічних заходів, за останні роки смертність від інфаркта міокарда (ІМ) суттєво знизилась. Але не менш важливим соціальним та економічним аспектом ІХС є високий ризик розвитку ускладнень (аритмії, серцева недостатність, стенокардія), які призводять до великих фінансових витрат системи охорони здоровя та значному обмеженню якості життя хворих. Для ефективного прогнозування ускладнень ІХС, в тому числі раптової смерті, потрібний комплексний аналіз всіх можливих механізмів та чинників, найбільш вагомими з яких в теперішній час вважають дилатацію лівого шлуночка (ЛШ) із зниженням його скоротливої здатності, електричну нестабільність міокарду, метаболічний чи електролітний дисбаланс, міокардіальна ішемія, що призводять до розвитку шлуночкова аритмія (ША), нейрогуморальні та вегетативні порушення. У той же час, низка інструментальних методів дослідження негомогенності процесів реполяризації міокарду (інтервал QT та його дисперсія, пізні шлуночкові потенціали), що вважалися ефективними на початкових етапах, не підтвердили своєї прогностичної та клінічної значущості у подальших дослідженнях. Визначити діагностичну та прогностичну роль варіабельності та турбулентності серцевого ритму в оцінці автономної регуляції серцевого ритму та можливість оцінки ризику розвитку ускладнень у хворих, що перенесли ІМ.Дослідження базується на обстеженні та динамічному спостереженні 110 осіб, з них 60 пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом (I група), 30 хворих у гострому періоді ІМ (II група) та 20 осіб контрольної групи. В аспекті супутньої серцевої недостатності хворі I групи були дещо важчими, хоча відмінність середнього ФК не була статистично значущою (2,4 ± 0,65 проти 2,0 ± 0,74, р = 0,1). При аналізі середньодобової ЧСС при ДМ ЕКГ найбільш низькі значення були виявлені у хворих II групи (62,6 ± 11,3 хв(-1)), що достовірно відрізнялось як від групи I (69,7 ± 10,3 хв(-1), р = 0,02), так і від групи контролю (73,6 ± 9,7 хв(-1), р = 0,004), що, поза сумнівом, є відображенням більш активної терапії ?-адреноблокаторами із досягненням цільових значень ЧСС у пацієнтів в гострому періоді ІМ. Порушення циркадних ритмів ЧСС були наявні у переважної більшості хворих в групі I (89%) та всіх без виключення хворих II групи, з них відповідно у 7% та 6% зафіксовані важкі порушення у вигляді парадоксальної циркадної динаміки ЧСС (ЦІ - 1,0). Звзки спектральної ВСР із даними ЕХОКГ були виявлені як при аналізі у всіх хворих на ІХС, так і при розрахунках в групах I та II, причому сила кореляційних взаємодій та участь в них окремих компонентів в групах відрізнялись.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі кардіології: доведена висока інформативність добових ВСР та ТСР як діагностичних критеріїв автономної регуляції серцевого ритму та предикторів негативного прогнозу у хворих на ІХС, що перенесли ІМ: 1.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ