Прогностичні напрями підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми (за результатами формувального експерименту) - Статья

Педагогічний дискурс, випуск 16, 2014 / Pedagogical Discourse, Volume 16, 2014Автором виокремлено компоненти, рівень сформованості яких свідчить про якість підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми, а саме: мотиваційно-ціннісний (спрямованість на досягнення, мотиваційна переконаність, наявність позитивної мотивації до вивчення адаптованих технологій розвитку, навчання та виховання дезадаптованих дітей), когнітивно-технологічний (самостійність, професійна компетентність і точність виконання дій; знання сучасних методів діагностики та технологій розвитку, навчання та виховання дезадаптованих дітей), інформаційно-комунікативний (поінформованість майбутніх вихователів ДНЗ про комунікативну діяльність, комунікативна готовність до діалогу і схильність до комунікації, дієвість використання адаптованих технологій взаємодії з дошкільниками) і рефлексивно-самоосвітній (потреба у вдосконаленні особистісних характеристик і професійних якостей; здатність до самоосвітньої діяльності і саморозвитку; здатність до рефлексії, самоконтролю та корекції процесу і результату роботи з дезадаптованими дітьми). Аналіз досліджень і публікацій… Теоретичну основу проведеного нами дослідження становлять закони України «Про вищу освіту», «Про дошкільну освіту», Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в Європейський освітній простір, Державна програма «Вчитель», нормативно-правові документи Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України; досягнення педагогіки, психології, висновки та положення сучасних міждисциплінарних досліджень (філософських, психологічних і педагогічних), а саме: про розвиток як основний спосіб життєдіяльності людини у процесі різних форм взаємодії (К.А.Абульханова-Славська, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін.); провідні ідеї теорії неперервної професійної освіти (О.Є.Антонова, С.Г.Батищев, О.А.Дубасенюк, В.Ледньов, Н.Г.Ничкало, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва та ін.); теорії змісту й технології психолого-педагогічної підготовки фахівців (Г.О.Балл, І.Д.Бех, Н.Грама, С.Д.Максименко, В.В.Рибалка та ін.); концепції адаптації людини, що розкривають важливу роль адаптаційних процесів у перетворенні освітнього середовища молоді (Ю.А.Александровський, Ф.Б.Березін, В.Г.Короленко, С.П.Крягжде, П.Кузнєцов, М.Лукашевич, П.О.Просецький, В.А.Семиченко, О.Г.Солодухова та ін.). Провідна ідея та основні положення концепції відображені в загальній гіпотезі нашого дослідження, яка полягає в тому, що фахова підготовка майбутніх вихователів дошкільної освіти до роботи з дезадаптованими дітьми набуває ефективності, якщо здійснюється відповідно до розроблених і обґрунтованих теоретичних і методичних основ, у яких відображено освітні парадигми й концепції, ураховано тенденції, прогресивні ідеї вітчизняного і зарубіжного досвіду підготовки фахівців дошкільної освіти; зміст, форми та напрями формування фахової компетентності майбутнього вихователя дошкільної освіти. Другим компонентом, рівень якого свідчить про якість підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми, є когнітивно-технологічний (самостійність, професійна компетентність і точність виконання дій; знання сучасних методів діагностики та технологій розвитку, навчання та виховання дезадаптованих дітей). Висвітлюючи прогностичні напрями підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи з дезадаптованими дітьми, слід зазначити, що вона має відповідати системі очікувань, а саме: очікуванням безпосередньо майбутніх фахівців щодо якісного рівня отриманої вищої освіти; очікуванням керівників дошкільних навчальних закладів стосовно якості підготовки вихователів, здатних до роботи з дезадаптованими дітьми; очікуванням вихованців та їхніх батьків.