Профспілкова політика Української соціал-демократичної партії на етапі її становлення - Статья

Профспілкова політика Української соціал-демократичної партії на етапі її становленняНаголошується на його особливостях, зумовлених передусім поневоленням українського населення галицького краю, намаганням панівних націй, зокрема поляків, керівників їхньої соціал-демократичної партії монополізувати співпрацю з фаховими організаціями, використовувати українське робітництво в своїх інтересах, у підсумку - позбавити його національної ідентичності . У дослідженні йдеться про неодноразові і наполегливі, але, на жаль, не завжди успішні спроби окремих лідерів УСДП, використовуючи програмні засади Соціал-демократичної робітничої партії Австрії (СДПРА), зупинити ці згубні тенденції, українізувати фахові організації через створення у них національної секції з освітніми функціями (україномовний професійний друкований орган, україномовні керівники профспілок тощо). In the article, starting with the first professional organizations in Galicia, analyzes the participation of the USDP in the process of formation of the Ukrainian trade Union movement of the late NINETEENTH - early twentieth century is Marked on its features , primarily due to the enslavement of the Ukrainian population of Galicia, the desire of the ruling Nations, in particular poles, heads, their social-democratic party to monopolize the cooperation with professional organizations, to use the ukrainian working class in their own interests, to deprive it of its national identity .Один з них А.Чернецький писав: «При дискусіях та дебатах над сею справою, чуємо все, що політичній хотьби й соціал-демократичній партії не слід мішатись до фахових організацій, та вносити там свою політику, що се тільки справа самих робітників. У совєтську добу діяльність профспілок висвітлювалась через призму їх «школи комунізму» під мудрим керівництвом єдино правильної РКП(б)-ВКП(б)-КПРС, а всі решта ліві сили, передусім українські таврувались як «дрібнобуржуазні», «антинародні», «угодовські», «націоналістичні» тощо. З його ініціативи у Львові 1 травня 1890 року (вперше в Україні) відзначено як Міжнародний день солідарності робітників і праці. Ідеологи та організатори польського лівого руху різними способами намагалися утвердити і зберегти своє панівне становище у ньому щодо українців і євреїв в Галичині, підпорядкувати його вирішенню своїх інтересів. Бауера щодо організації профспілок в Австрії, знаний теоретик соціал-демократичного і робітничого руху в Україні та Європі Володимир Левинський не вважав їх бездоганними, але такими, що мусять бути враховані «при реорганізації форми професійної організації в Австрії», оскільки «вона зберігає з одного боку інтернаціональну цілісність професійних організацій в Австрії..., а з другого боку гарантує правильність тісних відносин між проф. організаціями і політичними партіями та забезпечує заразом право членів проф. організації для заспокоювання своїх язиково-культурних і національно-культурних потреб [15, с.36-37].Український соціал-демократичний і профспілковий рух зароджується практично одночасно із аналогічними рухами народів монархії Габсбургів.