Профспілки України в системі ідеологізації суспільства (1956-1964 рр.) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукДисертація містить комплексний історичний аналіз процесу ідеологізації суспільства функціональними засобами професійних спілок України у період “відлиги”. На основі широкого кола опублікованих та неопублікованих джерел розглядається механізм політичного, ідеологічного та організаційного підпорядкування професійних спілок інтересам тоталітарної держави. Відзначається, що в основі зазначеної підпорядкованості лежало беззастережне визнання профспілками керівної ролі правлячої партії, що призвело до видозміни всієї функціональної діяльності масової громадської організації взагалі та її виховної функції зокрема. Доводиться, що в результаті партійного впливу відбулася подальша політизація виробничих відносин, яка разом із викривленою виховною функцією, спрямованою на беззастережну ідеологізацію суспільства, заперечувала захисну функцію профспілок. Розкрито роль культурно-освітніх закладів профспілок у процесі тотальної партійної ідеологізації суспільства.Ретельне, обєктивне і позаідеологічне дослідження механізму функціонування різних ланок політичної системи, не останню роль у якій відігравали професійні спілки, дозволить глибше і ґрунтовніше зрозуміти природу сучасних проблем демократичного становлення держави і суспільства, що створює додаткові умови для їх успішного подолання. Актуальність проблеми визначається також необхідністю вироблення такої концепції місця і ролі сучасних профспілкових формувань у взаємовідносинах між державою, роботодавцями та спілчанами, яка б оптимально відповідала параметрам сучасного цивілізаційного устрою. Актуальність поставленої проблеми обумовлюється необхідністю зменшення ідеологічної напруженості в сучасному українському суспільстві, рецидиви якої час від часу виявляються сьогодні під час проведення різноманітних політичних та громадянських акцій і яка за своєю суттю значною мірою є результатом вироблених свого часу стереотипів, закріплених у свідомості сучасного покоління. Дослідження витоків цих стереотипів та механізму їх навязування суспільству через найдемократичнішу за своєю первісною сутністю громадську організацію сприятиме не лише позбавленню української спільноти багатьох ідеологічних постулатів, а й вихованню в неї нової політичної культури, основаної на повазі до свободи думки та розмаїття теорій. Через зазначену обставину цей період, у порівнянні з іншими етапами радянської моделі тоталітаризму, також дозволяє точніше розкрити механізм і закономірності функціонування професійних спілок, визначити основні причини і перспективи тих стагнаційних процесів, які охоплювали цю громадську організацію.Остання поділяється авторкою на дві умовні групи: дослідження узагальнювального характеру та наукові праці, в яких безпосередньо висвітлюються основні форми ідеологічної діяльності професійних спілок у досліджуваний період. Діяльність партійних організацій з активізації ідеологічної діяльності профспілок знайшла своє висвітлення у працях К.Ф. Однак ця точка зору зазнала певних змін у період перебудови, коли історики намагалися знайти компроміс між керівництвом профспілками з боку КПРС та їх незалежністю. Описи 24, 31 цього фонду містять листування ЦК КП Української РСР з ЦК КПРС, обласними комітетами партії, державними органами та установами, громадськими організаціями, а також довідки організаційного відділу та відділу пропаганди та агітації, що дають можливість виявити витоки та механізм як партійного керівництва профспілками, так і тотальної ідеологізації трудящих. У підрозділі “Рух за комуністичну працю у призмі ідеологізації суспільства” соціалістичне змагання і рух за комуністичну працю як один з його різновидів розглядається дисертанткою не тільки як важливий елемент підвищення інтенсивності праці, а й як форма політичної підтримки партії.