Профетичні мотиви в українській поезії ХХ століття (В. Свідзінський, Є. Маланюк, Є. Плужник, В. Стус) - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі новітньої літератури в Інституті філології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор СЕМЕНЮК Григорій Фокович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, директор, завідувач кафедри новітньої української літератури Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Захист відбудеться 17 березня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Україна, Київ-17, бульв.В історії української літератури, особливо ХХ століття, випадки реалізації профетичного феномену у творчій практиці митців слова носять множинний характер, проте досі не здобули належного аналітичного осмислення. Спорадична фіксація практики профетизму у літературознавчих працях стосувалася фактів творчості окремо взятих авторів, однак на узагальнюючий рівень наукових спостережень та теоретичних розвідок, розробки термінологічного апарату, концептуальної бази не вийшла. Так, фіксуємо певну увагу дослідників творчості В. При системно-цілісному аналізі феномену профетизму обстоюється можливість розгляду поетичного тексту у звязку із біографічним підходом, даними історичної науки, а сам аналіз потенційно можливий лише у надконтексті всієї творчості письменника. У роботі використовуються праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань методології літературознавства, сучасні літературознавчі дослідження, філософсько-естетичні та з психології творчості джерела, авторами яких є: О.Перший розділ -“Профетизм як іманентна властивість поетичного мистецтва” - присвячений теоретичному аналізові явища профетизму як реалізації естетичного та релігійного типів досвіду; здійснено екскурс у культурні епохи архаїчного часу, античну (грецьку та римську) культуру, християнську та східну релігійні традиції стосовно здатності поета проникати за межі реального світу і споконвічного наділення митця роллю посередника між реальним та ірреальним світами, здатного пророкувати; проаналізовано естетико-філософські праці М. Паса та ін. з точки зору виокремлення в них основоположних тез для концептуального підґрунтя дисертаційного дослідження; зясовано роль міфу і символу у профетизмі як явищі творення іншої (майбутньої) реальності; виділено циклічний, лінійний та ентропійний час, застосування кожного з яких передбачає логічну або інтуїтивну перспективу в профетичному мотиві; окреслено особливості мови пророцтв. Творче натхнення також має екстатичний характер, на чому наголошував Мірча Еліаде, відзначаючи роль екстатичних станів у творчості, зокрема поезії: “Передекстатична ейфорія - одне з універсальних джерел ліричної поезії”. Поєднання в одному святилищі бога ясного й споглядального начала в мистецтві - Аполлона з богом Діонісом, що уособлює екстаз і спяніння, носить символічний характер, і означає двояке тлумачення природи мистецтва від античних і до сучасних часів, що й дало підстави Ф. Якщо міфи - це безпосереднє втілення архетипних героїв, ситуацій, то поезія, до творення якої причетна підсвідома стихія, намагається передати індивідуалізовані варіанти актуальних порухів архетипної реальності, в тому числі і щодо майбуття.

1. Основний зміст дисертації