Професіоналізація в архітектурній освіті: проблеми підготовки архітекторів до професійної діяльності - Статья

Професіоналізація в архітектурній освіті: проблеми підготовки архітекторів до професійної діяльностіУ статті розглянуто сучасну ситуацію в архітектурній освіті, науці та практиці щодо посилення професіоналізації підготовки архітекторів відповідно до актуальних потреб соціального розвитку, структуровано архітектурно-просторові завдання майбутньої професійної діяльності випускників. Представлено професійну компетентність архітектора як складну, інтегровану, поступово сформовану синергетичну систему знань, навичок, особистісних якостей, досвіду, людських та професійних цінностей, що є основою його професійної культури, професійної та особистої готовності до творчої роботи та творчого застосування набутих знань і навичок у конкретній галузі. Окреслено систему професійних компетентностей і кваліфікаційних вимог до магістра та бакалавра архітектури, визначено педагогічні напрями формування готовності студентів до плідної самореалізації у архітектурній сфері. Головним орієнтиром успішної професіоналізації в архітектурній освіті визначено відповідність змісту і технологій фахового навчання потребам професійної практики архітектурного виробництва. In modern social conditions, architecture, as a subsystem and resource creating spatial infrastructure of society, is aimed at solving the problems of perspective development of environment, which requires the highly qualified staff of architects training, who are able to create aesthetic and favorable conditions for life, and to model harmonious architectural space in accordance with the laws of beauty.У сучасних динамічних суспільних умовах архітектурна освіта допомагає вирішувати економічні, соціальні, національні проблеми держави підготовкою високопрофесійних кадрів архітекторів, потреба в яких стає дедалі актуальнішою. На сьогодні архітектурно-містобудівна сфера як наука і мистецтво просторової організації й розвитку міст і поселень постає основою оновлення простору життєдіяльності суспільства, що зумовлює комплекс завдань архітектурної діяльності в обґрунтуванні напрямів просторової організації й розвитку територіальних систем різних ієрархічних рівнів та типів (урбанізованої, аграрної, рекреаційної). Характеризуючи архітектуру як підсистему та ресурс гармонії суспільного життя, зазначимо, що при створенні просторової інфраструктури соціуму спеціалісти мають розуміти свою професійну відповідальність та екологічну етику, додержуватись стратегії якості та корисності, що виходить зі специфіки професії - "особливого виду творчої діяльності людини, що має за мету створення сприятливих і естетичних умов суспільного життя, задоволення культурних і духовних потреб соціуму" [7, с. Архітектурна діяльність, що законодавчо визначена як діяльність зі створення обєктів архітектури, яка містить творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників проектування, здійснення авторського нагляду, науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері [5], синтезує естетичний, соціально-економічний, психологічний, професійний аспекти праці, здійснюється на засадах творчості, враховує комплекс вимог до фахівця та міжнародні перспективи розвитку спеціальності, передбачає "особливу освіченість, професійну осібну культуру і, найголовніше, особисте бачення й усвідомлення архітектурного цілого" [12, с. Архітектор реалізує свої функції через проектування, координуючи діяльність зі спеціалістами з інших галузей науки, техніки та мистецтва.У сучасних суспільних умовах архітектура як підсистема та ресурс створення просторової інфраструктури соціуму націлена на вирішення проблем перспективного розвитку навколишнього середовища, що потребує підготовки високопрофесійних кадрів архітекторів, спроможних створювати сприятливі та естетичні умови для життя людей, моделювати гармонійний архітектурний простір у відповідності до законів краси. Для формування системи цінностей архітектурної діяльності майбутнім фахівцям важливо усвідомлювати суспільну роль професії, осмислювати суть науково-технічного прогресу в нових умовах, вміти формулювати сукупність цілей, критеріїв і пріоритетів, визначати напрями розвитку просторових систем і обєктів, володіти сучасними методами їх вирішення та досягнення поставлених цілей.