Профілактика та лікування дизуричних розладів у жінок перименопаузального віку - Автореферат

Харківський державний медичний університет Профілактика та лікування дизуричних розладів у жінок перименопаузального вікуРобота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. Науковий керівник - доктор медичних наук, професор, Чайка Володимир Кирилович, кафедра акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор, Венцківський Борис Михайлович, кафедра акушерства та гінекології № 1 Національного медичного університету ім. Доктор медичних наук, професор, Грищенко Ольга Валентинівна, кафедра перинатології та гінекології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, завідувач. Шупика МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології та перинатології.Зниження синтезу естрогенів, що виникає в перименопаузі, приводить до гіпотрофії епітелію сечоміхурового трикутника та уретри, зниження чутливості адренорецепторів шийки сечового міхура і тургора тканин за рахунок зменшення кількості води в них. З 1990 року запропоновано більше 200 хірургічних методів лікування нетримання сечі, багато дослідників розбивають їх на такі групи: операції, які відновлюють нормальні анатомічні параметри піхвовим шляхом; відновлення фіксуючого апарату міхурово-уретрального відділу шляхом ресуспензії надлобковим доступом; операції, що виконуються комбінованим доступом; різні модифікації петльових операцій (Ю.П. Однак даних, що існують в літературі, про лікування дизуричних розладів у жінок перименопаузального віку з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів недостатньо. Провести якісне та кількісне морфологічне дослідження уретри жінок перименопаузального віку з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів для визначення структурних змін, що лежать в основі розвитку дизурії. Вивчити стан гормонального тла у пацієнток перименопаузального віку з дизуричними розладами, опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів.Для рішення поставлених задач був проведений ретроспективний аналіз 530 амбулаторних карт жінок перименопаузального віку, які перебували на диспансерному обліку з приводу патологічного клімаксу, з них у 154 пацієнток, що склало 29 %, спостерігалися дизуричні розлади, опущення і випадання внутрішніх статевих органів, ці пацієнтки склали основну групу. Для визначення структурних змін, що лежать в основі розвитку дизурії було проведено порівняльне морфологічне вивчення структурних компонентів уретри, отриманих шляхом пункційної біопсії у пацієнток перименопаузального віку, у яких діагностовано опущення і випадання внутрішніх статевих органів, що супроводжується дизуричними розладами, а також у жінок з тазовим пролапсом, але без дизурії. По-четверте, закономірним наслідком атрофічних процесів в мязовому шарі є зміни сполучнотканинного компоненту: 1) зростання питомого обєму сполучної тканини, у порівнянні з контрольною групою, у пацієнток з патологією внутрішніх статевих органів без дизурії відбувається в 1,68 рази, при дизуричних розладах - в 1,82 рази (P<0,05); 2) зменшення співвідношення мязового (гладкого та поперечносмугастого сумарно) та сполучнотканинного компоненту у групі пацієнток з патологією внутрішніх статевих органів без дизурії складає 2,13 рази, в групі жінок, що страждають на порушення сечовипускання - 2,72 рази (P<0,05); 3) відмічається поширення рубцевої сполучної тканини і гіалінозу, що особливо виражено у групі хворих, які страждають на дизурію на фоні опущення і випадання внутрішніх статевих органів, що обумовлює прогресуючу деформацію сфінктера уретри як одну із складових структурного субстрату дизуричних розладів. Вміст даного цитокіну у жінок з дизурією, опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів в сироватці крові був збільшений в 5,5 разів (основна група - 20,4±1,6 пг/мл, контроль - 3,7±1,7 пг/мл, P<0,001), а в супернатантах спонтанної культури клітин - в 2,3 рази (відповідно 15493,9±826,6 і 6647,1±525,2 пг/мл, P<0,001), в культурі клітин з навантаженням продигіозаном - в 1,8 разів (27220,7±1263,8 і 15008,8±1637,1 пг/мл, P<0,001). Перед проведенням лікування пацієнтки основної групи були поділені на три підгрупи в залежності від проведеної терапії: I підгрупу склали 62 жінки, яким проводилася консервативна терапія і оперативне лікування за розробленою нами методикою, інші пацієнтки отримали загальноприйняте лікування: II підгрупа - 41 пацієнтка - консервативну терапію, III підгрупа - 40 пацієнток - оперативне лікування, 11 жінок від терапії відмовилися.В дисертаційній роботі встановлено, що визначальним фактором дизуричних розладів у жінок перименопаузального віку є опущення і випадання внутрішніх статевих органів, на основі чого була розроблена науково обґрунтована схема профілактики і диспансеризації, яка дозволила покращити ефективність лікування.

Основний зміст роботи