Профілактика стресового нетримання сечі в жінок у пізньому післяпологовому періоді - Автореферат

Профілактика стресового нетримання сечі в жінок у пізньому післяпологовому періодіНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Серняк Юрій Петрович, Донецький державний медичний університету ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Стаховський Едуард Олександрович, Інститут урології АМН України, завідувач відділенням пластичної та відновлювальної урології; доктор медичних наук, професор Зайцев Валерій Іванович, Буковинська державна медична академія, професор кафедри анестезіології, реаніматології та урології. Захист відбудеться 25.11. 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Інституті урології АМН України за адресою: 04053, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту урології АМН України за адресою: 04053, м.Тривалий час і хворі, які страждають нетриманням сечі (НС), і лікарі ставилися до цієї патології як до такої, що не заслуговує уваги, оскільки на загальному стані здоровя вона мало відзначається. Факторами ризику виникнення цієї патології вважають: літній вік, періклімактерічний період у житті жінки, пологи, оперативні втручання на органах малого тазу, ожиріння, надмірні фізичні навантаження, у тому числі інтенсивні та регулярні заняття спортом у дитячому віці (професійним спортом), пролапс внутрішніх статевих органів, хронічні бронхіти, хронічні запори, паління, наркоманія, належність до певної раси (Переверзев А.С., 1998, 2001; Пирогов В.О. та ін., 2001; Newman D.K., 2001). Розвиток СНС відзначається дегенеративними змінами в нервово-мязовому апараті тазового дна, які виникають під впливом зазначених факторів (Пирогов В.О. та ін., 1998; Переверзев А.С., 1998, 2001; Newman D.K., 2001). Існує думка деяких дослідників, які вважають, що оперативні втручання на органах малого тазу збільшують частоту виникнення СНС (Буянова С.Н. та ін., 1999; Пирогов В.О. та ін., 2001; Переверзев А.С., 2001). Зміни в нервово-мязовому апараті тазового дна зустрічаються після пологів у 20% жінок.Крім цього, проводили диференціальну діагностику з імперативною формою нетримання сечі (зясовували, чи передує мимовільній втраті сечі раптовий нестерпний тяг до сечовипускання), визначали взаємозвязок між пологами і виникненням СНС (за субєктивною оцінкою самих жінок), встановлювали ступінь важкості СНС, оцінювали вплив СНС і ступінь його важкості на якість життя (за субєктивним ставленням жінок до стану їх сечовипускання). Ці групи порівнювали за наступними ознаками: віком, ростом, вагою, звязком професії з важкою фізичною працею, рівнем освіти, порядковим номером останньої вагітності, порядковим номером останніх пологів, статі немовляти, його ваги, круглястості його голівки, прилеглої частини, розмірами істинної конюгати, наявності обтяжуючого алергологічного анамнезу, шляху розродження, термінам настання пологів, тривалості пологів у цілому та II-го їх періоду, зокрема, характеру пологів (нормальні, ускладнені, патологічні), частоті надання оперативних заходів під час пологів (накладання вихідних акушерських щипців, ручні й інструментальні ревізії порожнини матки, масаж матки на кулаці), наявності і характеру ускладнень під час пологів (епізіотомії, первинна і вторинна слабкість пологової діяльності, раннє чи передчасне відходження біляплідних вод, дистоція шийки матки, щільне прикріплення плаценти, розриви промежини і слизової піхви), заняття спортом. За принципом "копі-пара" усіх породіль зі зниженою СЗМТД виділили в 4 групи: 1-а група (30 жінок), які були навчені тренуванню мязів тазового дна за Кегелем із застосуванням методу біологічного зворотного звязку (БЗЗ) (Аль-Шукри С.Х., Кузьмін И.В., 1999; Brown J.S. et al., 1999) з 3-7-ї доби після пологів; 2-а група (28 жінок), що з 3-7-ї доби після пологів отримували електроміостимуляцію МТД; 3-а група (29 жінок), які тренуванню мязів тазового дна за Кегелем із застосуванням методу БЗЗ були навчені через 3 місяці після пологів; 4-а група (27 жінок), які не отримували ніякої профілактики СНС. Для вивчення ефективності застосованих видів корекції визначали СЗМТД у жінок цих груп на 3-7-у добу, а також через 3, 6 і 12 місяців після пологів, порівнювали їх з показниками в групах жінок, які страждали СНС і здоровими. 4-а група відрізнялася від усіх інших груп тільки тим, що жінкам цієї групи не проводили ніяких заходів щодо відновлення нервово-мязових структур тазового дна, тобто вона була контрольною при вивченні ефективності схем відновлення нервово-мязових структур тазового дна.Поріг чутливості мязів тазового дна, максимальна сила довільних скорочень мязів промежини та сила скорочування мязів тазового дна при електростимуляції їх силою струму 12МА є інформативними та обєктивними показниками функціонального стану нервово-мязового апарату тазового дна та дозволяють оцінити не тільки наявність, а ще й ступінь важкості стресового нетримання сечі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ