Профілактика ранніх рецидивів кровотеч при виразках дванадцятипалої кишки - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ П.Л.Профілактика ранніх рецидивів кровотеч при виразках дванадцятипалої кишки. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. Дисертація присвячена проблемі покращення результатів лікування хворих з кровоточивими виразками ДПК за рахунок зниження частоти ранніх рецидивів кровотеч шляхом удосконалення схем використання інгібіторів протонної помпи після ендоскопічного гемостазу. В дисертації проведено аналіз ефективності комплексного лікування хворих з активними кровотечами та стигматами недавніх кровотеч із виразок ДПК яке включало мініінвазивні ендоскопічні втручання (МЕВ) (електрокоагуляцію або ендоскопічну інєкційну терапію в поєднанні з електрокоагуляцією) та консервативне лікування, спрямоване на збереження гемостазу.За даними ВООЗ до 20% дорослого населення планети хворіють на виразки шлунку та ДПК [Н.А.Яицкий і співавт., 2002; J.S. Крім того, проблема ускладнюється у звязку з розвитком резистентності до ряду препаратів, що використовуються в консервативному лікуванні пептичних виразок шлунку та ДПК, розвитком ряду ускладнень в перебігу захворювання, серед яких одними з найбільш важких є кровотечі, що можуть мати місце, за даними різних авторів, у 15% - 30% випадків виразкової хвороби [Ю.В.Васильев, 2002; В.Г. Серед хворих із виразковими кровотечами спостерігається розширення вікових меж переважно за рахунок пацієнтів молодого працездатного віку та збільшення кількості пацієнтів з важкою супутньою патологією [А.В.Калинин, 2004]. Слід відмітити відсутність чіткого диференційованого підходу до лікування цих хворих та високу летальність, яка коливається біля 10%, недивлячись на новітні розробки мініінвазивних ендохірургічних втручань (МЕВ) [Е.Д.Федоров і співавт., 2002; D.A. Вивчити показники РН шлунку у хворих з кровоточивими виразками ДПК при активних кровотечах та стигматах недавніх виразкових кровотеч.Нікішаєвим (1998), з обовязковим повторним ендоскопічним оглядом через 2-4 години при струменевих кровотечах та через 4-6 годин при кровотечах з просочуванням (FIB) та стигматами недавніх кровотеч (FIIA, FIIB). Основними клінічними ознаками кровоточивих дуоденальних виразок є зміни стільця, які мали місце в 92,9% випадків, в той час, як блювання по типу «кофейної гущі» або з домішками крові спостерігалось тільки у 36,4% та 56,6% випадків відповідно при активних кровотечах (FI) та стигматах недавніх кровотеч (FIIA, FIIB), причому достовірно частіше при кровотечах, що зупинились (FII) (р<0,05). При дуоденальних виразкових кровотечах з просочуванням (FIB) величина РН, порівняно з попередньою групою хворих, достовірно знижувалась до 5,50±0,07 (р<0,001), а при стигматах недавньої кровотечі (FIIA, FIIB) - показник РН зменшувався ще більш виразно (до 4,46±0,13 та 4,50±0,10 відповідно), причому це зниження було достовірним як по відношенню до пацієнтів із струменевими кровотечами, так і порівняно з активними кровотечами з просочуванням (FIB). Таке підвищення рівню РН при активних дуоденальних виразкових кровотечах (FIA, FIB) порівняно з кровотечами, що зупинились (FIIA, FIIB), ймовірно, можна пояснити впливом буферних систем крові та її формених елементів, які, попадаючи у порожнину шлунку, зумовлюють нейтралізацію кислого середовища і відіграють, таким чином, захисну роль, знижуючи активність кислотно-пептичного фактору, що діє на виразку і відіграє значну роль у виникненні самої кровотечі. При порівнянні особливостей цитокінового профілю у хворих з активними кровотечами в цілому та у пацієнтів із стигматами недавніх кровотеч установлено, що рівень ІЛ-8, який окрім прозапальної дії стимулює секрецію гастрину G-клітинами, у пацієнтів з кровотечами, що зупинились (FII) (195,9±5,5пг/мл) був достовірно нижчим, ніж при FI кровотечах (214,7±7,1пг/мл), хоча рівень ФНПБ суттєво не відрізнявся (8,97±0,22пг/мл та 9,36±0,33пг/мл відповідно), що ще раз підтверджує значиму патогенетичну роль ІЛ-8 у виникненні виразкових кровотеч.У пацієнтів із стигматами недавніх кровотеч із виразок ДПК (FIIA, FIIB) при наявності крові або «кофейної гущі» в порожнині шлунку, внутрішлунковий РН є достовірно вищим і сягає 5,00±0,04 проти 3,80±0,09 при відсутності домішок крові у шлунковому вмісті. Зниження рівню гастрину в крові хворих з активними виразковими кровотечами з просочуванням (FIB) та стигматами недавніх кровотеч з виразок ДПК (FIIA, FIIB) супроводжується одночасним достовірним зростанням вмісту соматостатину і свідчить про включення компенсаторних реакцій організму, спрямованих на зниження кислото-утворюючої функції шлунку.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ