Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з гіперандрогенією - Автореферат

Профілактика акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з гіперандрогенієюГіперандрогенія під час вагітності розглядається як потенційний фактор ризику розвитку перинатальних ускладнень, що приводить до порушення взаємин у системі мати-плацента-плід (А.Т. Надлишкова кількість андрогенів під час вагітності веде до стазу і склеротичних змін у руслі мікроциркуляції, підвищується ламкість судин міометрію і плаценти, що несприятливо відображається на стані матково-плацентарного кровотоку і приводить, в свою чергу, до порушення функціонування фетоплацентарної системи, розвитку плацентарної недостатності (ПН) і стражданню плода (Б.М. Метою дослідження стало зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з гіперандрогенією на підставі вивчення особливостей гормонального статусу і синтезу плацентарних білків; функціонального стану фетоплацентарного комплексу (ФПК), а також розробки і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. Розробити та впровадити практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з гіперандрогенією на підставі удосконалення лікувально-профілактичних заходів. Уперше встановлено взаємозвязок між акушерськими і перинатальними наслідками розродження, концентрацією гормонів і плацентарних білків і змінами функціональних показників системи мати-плацента-плід у жінок з гіперандрогенією.На другому етапі ми провели клініко-лабораторну оцінку ефективності розроблених нами лікувально-профілактичних заходів у 50 жінок із гіперандрогенією в анамнезі - ІІ група порівняно з загальноприйнятими методиками ведення вагітності та пологів, що мало місце в І групі жінок. Виходячи з отриманих результатів можна вказати, що крім високого рівня пізнього початку менархе звертає на себе увагу у пацієнток з гіперандрогенією в анамнезі значна частота олігоменореї, що виникає з менархе (контрольна група - 2,0%; І - 48,0% і ІІ - 46,0%); гіпоменструального синдрому (контрольна група - 2,0%; І - 16,0% і ІІ - 14,0%); дисфункціональних маткових кровотеч (тільки в І групі - 12,0% і ІІ - 14,0%) і альгоменореї (контрольна група - 2,0%; І - 10,0% і ІІ - 12,0%). Так, різниця в частоті соматичної захворюваності наочно проглядалася з боку патології ЛОР-органів (контрольна група - 20,0%; І - 42,0% і ІІ - 44,0%); захворювань органів дихання (контрольна група - 4,0%; І - 24,0% і ІІ - 26,0%); сечовидільної системи (контрольна група - 2,0%; І - 20,0% і ІІ - 18,0%); щитовидної залози (контрольна група - 2,0%; І - 16,0% і ІІ - 18,0%); серцево-судинної системи (контрольна група - 2,0%; І - 14,0% і ІІ - 16,0%) і варикозного розширення вен нижніх кінцівок (тільки в І групі - 10,0% і в ІІ - 8,0%). На відміну від цього, у пацієнток з гіперандрогенією в анамнезі був високий рівень мимовільних абортів (І група - 9,7% і ІІ - 13,3%); вагітність, що нерозвивається, (І група - 6,5% і ІІ - 3,3%) і передчасних пологів (І група - 9,7% і ІІ - 3,3%). При цьому, найчастіше в анамнезі цих жінок зустрічалися неплідність (І група - 42,0% і ІІ - 44,0%); звичайне невиношування (І група - 20,0% і ІІ - 22,0%); мимовільне переривання вагітності (І група - 6,0% і ІІ - 8,0%) і вагітність, що не розвивається, (І група - 4,0% і ІІ - 2,0% відповідно).Частота передчасних пологів у жінок з гіперандрогенією складає 20,0%, а серед основних причин частіше інших зустрічається передчасний розрив плодових оболонок (60,0%), причому у всіх цих пацієнток була зроблена хірургічна корекція ІЦН; у 30,0% спостережень має місце підвищена скорочувальна активність матки і тільки в 10,0% - дострокове розродження у звязку з погіршенням стану плода на фоні хронічної гіпоксії. Під час розродження жінок з гіперандрогенією має місце висока частота кесаревих розтинів (30,0%), а в структурі показань переважають гострий дистрес плода (33,3%) і неефективне лікування аномалій пологової діяльності (33,3%); в інших випадках зустрічаються тазове передлежання крупного плода (20,0%) і клінічно вузький таз (13,3%). Перинатальні наслідки розродження жінок з гіперандрогенією характеризуються високою частотою затримки розвитку (26,0%); асфіксії новонароджених (18,0%) і внутрішньоутробного інфікування (10,0%). ФПН у жінок з гіперандрогенією розвивається з 16 тиж. вагітності на фоні виражених дисгормональних і дисметаболічних порушень: у 16-20 тиж. Зміни функціонального стану ФПК у жінок з гіперандрогенією здобувають найбільш виражений характер з 28 тиж. вагітності і характеризуються високою частотою СЗРП (20,0%); порушень серцевої діяльності плода (10,0%); дихальних рухів плода (12,0%); його рухової активності (10,0%) і тонусу (8,0%).

Основний зміст роботи