Профілактика і лікування анастомозитів після резекції шлунка з приводу ускладненої виразкової хвороби - Автореферат

У перебігу тих чи інших наукових та культурологічних процесів важливу роль завжди відігравала і музейна справа Прогрес у розвитку природознавчих наук в Україні був неможливим без вивчення її регіонів. Необхідність відтворення обєктивної історичної картини природознавчих досліджень в Україні, процесу виникнення і діяльності природничо-історичних музеїв Півдня України, історико-наукового аналізу їх внеску у розвиток вітчизняного природознавства (як теоретичного, так і практичного) зумовлює актуальність даного дослідження. Актуальність даного дослідження зумовлена й тим, що недостатнє вивчення цієї теми призвело до неточного, а інколи й невірного висвітлення процесу виникнення та інституціалізації деяких музеїв, розгляду їх діяльності відірвано від загального контексту природничих досліджень в Україні. Першим з таких музеїв виник Нижегородський (1886), а в Україні - Полтавський природничо-історичний музеї (1889). Музей за своїм задумом і статутом був інституціалізований як природничо-історичний, у якому передбачалося як детальне і повне вивчення природних багатств області та їх використання, так і дослідження історико-археологічних і етнографічних матеріалів, характеризуючих як минуле, так і сучасне регіону.Таврійський і Херсонський природничо-історичні музеї виникли як логічний підсумок розвитку ентомологічних служб (ентомологічних кабінетів), створених земствами для вирішення практичних проблем сільського господарства. Програма діяльності музеїв формувалася у тісній взаємодії з земствами.У Таврійському та Херсонському природничо-історичних музеях вже при їх створенні було прийнято рішення про зосередження у них лише природознавчих досліджень, окремо від гуманітарних. Таврійський і Херсонський природничо-історичні музеї стали на Півдні України центрами природознавчих досліджень та їх практичного використання, в першу чергу, в галузі ентомофауни, захисту рослин, вивчення флори, фауни. Найзначніших результатів безпосередньо у природничо-історичних музеях Півдня України було досягнуто з питань: ентомологічних - вивчення біології життя шкідників сільського господарства та їх ворогів, застосування різноманітних (у тому числі і біологічних) засобів боротьби (Таврійський та Херсонський природничо-історичні музеї); інвентаризації та систематизації фауни, в першу чергу в таких її складових, як орнітологія (Таврійський та Херсонський музеї) та іхтіологія (Таврійський музей); вивчення деревної, квіткової, чагарникової і бурянової флори (Таврійський та Херсонський музеї); захисту рослин (Таврійський та Херсонський музеї); геолого-мінералогічних та гідрогеологічних (Таврійський музей); ґрунтознавчих (Таврійський та частково Херсонський музеї). Херсонський і Таврійський природничо-історичні музеї спромоглися широко поставити наукову і науково-практичну діяльність за рахунок особливої форми організації наукової праці - широкого залучення до досліджень на базі музеїв місцевих сил і дослідників з усіх наукових центрів Російської імперії та України.