Проектування змісту навчання в системі післядипломної педагогічної освіти: освітні запити і потреби - Статья

Інституту післядипломної педагогічної освітиУ статті представлено технологію проектування змісту навчальних курсів у системі післядипломної педагогічної освіти, які враховують освітні запити та потреби педагогічних працівників. Система післядипломної педагогічної освіти має забезпечити оптимальний баланс інтересів усіх зацікавлених сторін на загальнодержавному, інституційному та особистісному рівнях і повну реалізацію професійних завдань, що стоять перед педагогічним працівником відповідної ланки системи освіти. Для виконання такого завдання потрібна технологія проектування освітнього контенту, яка враховує розбіжності в змісті освіти педагогічних працівників різного віку та їх готовності до саморозвитку; сприяє реалізації індивідуальної професійної освітньої траєкторії педагогічних працівників; ураховує динаміку змін у суспільстві; відповідає всім вимогам чинного законодавства у сфері освіти; забезпечує розвиток навчальних закладів та ґрунтується на системному аналізі освітніх потреб і запитів педагогічних працівників. Мета статті - уточнити зміст понять "освітні запити" та "освітні потреби" як системоутворюючих у новій парадигмі післядипломної педагогічної освіти та окреслити модель проектування навчальних курсів для педагогічних працівників на основі їх вивчення та аналізу. Визначення чинників, що впливають на формування змісту навчальних курсів (модулів) на макро - (державна політика і технологічний розвиток суспільства), медіум - (локальні особливості діяльності педагогічного колективу) і мікрорівнях (особистий рівень професійної компетентності педагогічних працівників, напрям та темпи її розвитку), сприяє створенню компетентнісної моделі навчального курсу, яка враховує особливості професійної діяльності педагогічних працівників на конкретному робочому місці і дає відповідь на запитання "Чому саме навчати?" кожного окремого фахівця, визначає вимоги до тематичної (проблемної) організації змісту навчання, попередньо визначає способи організації взаємодії учасників навчальної групи.У процесі реалізації програми експерименту визначено способи вивчення освітніх запитів та освітніх потреб педагогічного персоналу; принципи формування групи розробників навчального курсу; механізм розробки, реалізації та оцінювання ефективності навчальних курсів; принципи обліку бюджету часу залежно від ролі, яку бере на себе кожен окремий педагогічний працівник. Вказані рішення стали складовими технології проектування програми професійного розвитку педагогічного персоналу закладу освіти та презентовані в серії публікацій не лише в Україні, а й за її межами. Такі наукові розвідки могли б бути організовані за участі соціологів та/або маркетологів, фахівців у галузі математичного моделювання, а їх результатом може стати математична модель професійного розвитку педагогічних працівників у системі післядипломної педагогічної освіти. Означена теза пояснюється насамперед тим, що освітні запити, озвучені педагогічними працівниками закладів загальної середньої освіти, які взяли участь в експерименті, та освітні потреби, встановлені нами в результаті визначення рівня мотивації до професійного розвитку та структури мотиваційного комплексу, певною мірою розходяться. Виявлення педагогічних колективів, в яких значна кількість педагогічних працівників (до 70 %) має зовнішню негативну мотивацію до професійного розвитку, опосередковано свідчить про те, що педагогічні працівники можуть у такий чи інший спосіб виявляти професійну агресивність.